Проблеми в поліції, які підсвітив теракт Києві 18 квітня, навряд чи можна розв’язати кількома ситуативними кадровими та політичними рішеннями. Аби щось змінилося, потрібно посилити інституційну спроможність органу Національної поліції, пише у статті «Після трагедії в Києві: чому система безпеки не встигає за загрозами» керівник напряму «Правопорядок» Лабораторії законодавчих ініціатив Євген Крапивін.
«Це передбачає: деполітизацію системи управління, ефективний внутрішній контроль, оновлені протоколи реагування, професійну підготовку тощо. Комплекс цих змін зможе забезпечити баланс між правами громадян, їхньою безпекою й ефективністю органів правопорядку під час війни», — пише автор.
Говорячи про зміни, автор має на увазі наступне:
- Кримінальна відповідальність індивідуальна. Справу за ч. 3 ст. 367 КК України щодо «поліцейських, які втекли», в рамках якого ДБР вивчить протоколи і процедури, дасть оцінку наявності складу злочину, а потім прокуратура скерує справу до суду.
- Відповідальність керівництва. В рамках службового розслідування потрібно дослідити питання наявності підстав для дисциплінарної відповідальності керівництва поліції — патрульної поліції Києва, голови НПУ та інших осіб, які організовували операцію з протидії теракту.
- Протоколи реагування. Потрібно вдосконалити протоколи щодо терактів із захопленням заручників. Автор звернув увагу, що КОРД виконав свою роботу. Однак якісна робота перемовників і спецпідрозділів, їхня взаємодія з патрульними, які прибувають першими на місце події, можуть допомогти зменшити число жертв до ліквідації терориста.
- Тактико-технічна підготовка. Навички застосування фізичної сили, спецзасобів і вогнепальної зброї потрібно постійно відпрацьовувати. Треба виділити більше часу, зокрема на заняття з практичної стрільби, тобто із застосування ведення вогню в незвичних і екстремальних умовах. Адже правоохоронці повинні бути готовими правильно застосувати зброю на законних критично необхідних підставах.
Крапивін наголосив, що критичною проблемою також є готовність поліцейських застосовувати зброю. Тому тут важливі ще такі моменти:
- Психологічна підготовка поліцейських. Саме її відсутність, як зазначив автор, всі побачили під час теракту в Києві. Мовляв, причиною втечі правоохоронців стали не лише індивідуальні фактори, а й системна неготовність діяти в ситуації, де застосування зброї точно завершиться розслідуванням. В українській правовій системі існує проблема, коли за використання зброї хтось обов’язково має понести покарання. А це має великий психологічний стримувальний ефект, який, за словами Крапивіна, 18 квітня побачили у дії. Зараз за кожним фактом застосування зброї проводять службове розслідування, але не завжди вони є об’єктивними. Водночас судова практика щодо законного застосування зброї слабка порівняно із самообороною цивільних.
- Вдосконалення дозвільної системи. Потрібно ухвалити закон із чіткими правилами щодо зброї у цивільного населення (або законопроєкт №5708, або його доопрацьовану версію згаданими робочою/робочими групами). Адже дозвільна система потребує ладу: краще контролювати реєстрацію/перереєстрацію зброї, оцінку психічного стану особи, якій надається дозвіл, підготовку власників зброї, відстріл нарізної зброї тощо.
«Дещо із переліченого вже анонсував міністр Клименко. Але визначальними стануть не політичні заяви після резонансної трагедії, а здатність системи правопорядку реалізувати ці зміни на практиці. Тому ключове запитання: чи є ця інституційна спроможність? І поки деполітизація поліції залишається декларацією, а не нормою, межі реформи визначає не війна, а сама система», — підсумував Крапивін.
Після теракту у Києві, під час якого загинули семеро людей, з посад зняли усю вертикаль Управління патрульної поліції столиці, а першим у відставку пішов керівник департаменту Євгеній Жуков. Про його звільнення стало відомо ще 19 квітня, коли у соцмережах опублікували відео того, як двоє патрульних втекли з місця стрілянини в Голосіївському районі, залишивши там дитину. Та згодом Жуков отримав нову посаду — радника голови Нацполіції. Глава МВС Ігор Клименко пояснив це призначення тим, що хоче, аби людина, яка вже «займалася війною», і яку він поважає, залишилася у команді.