Новорічні та різдвяні свята - улюблена пора дітей, адже тоді вони отримають подарунки. До того ж не лише від рідних і близьких. Коли міський (селищний, сільський) голова чи депутат місцевої ради роздає подарунки школам, то він не робить нічого героїчного, що потребувало б прославляння по всіх усюдах. Про це у своєму матеріалі для ZN.UA пише заступник директора Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти Іван Любінець.
"Він просто виконує свої обов’язки, покладені на нього законом України. Законодавство та посадова інструкція зобов’язують його ефективно керувати і справедливо фінансувати заклади освіти за кошти платників податків. Коли пишу "справедливо фінансувати", то маю на увазі фінансування, не залежне від особистих чи родинних відносин між чиновником/депутатом і керівником закладу, від їхньої партійної приналежності, а побудоване на основі зрозумілих об’єктивних показників", - пояснив Любінець.
За його словами, аналогічним є факт роздачі подарунків народними депутатами. Стаття 85 Конституції України передбачає виключні повноваження ВР, серед них ухвалення законів та затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля тощо.
"Дякуємо депутатові такому-то чи меру такому-то за ноутбуки (ремонт, спортивний майданчик, харчоблок)"… Часто чуємо таке від директорів шкіл або батьків. Особливо перед Новим роком.
Та насправді за це дякувати не можна. Чому? Пояснює Іван Любінець у матеріалі "Нечарівні Діди Морози: чому не треба дякувати депутатам за подарунки для шкіл".