Можна зробити багато спостережень про Україну. Але автомобільна поїздка країною переконує, що вона дуже велика. Тритижднева поїздка з півдня на схід через прифронтові села і міста, повз окопи і посадки може багато чого навчити.
Через шість місяців катастрофічна війна, яку розв’язав Владімір Путіна, переживає стагнацію. Сцени, які нагадують траншейне протистояння Першої світової війни і пов’язані з нею смерті і повільні завоювання, стають дедалі поширенішими. Лінія фронту, яка простягається на більш ніж 1600 кілометрів, твердіє. Але країна далеко за нею майже неушкоджена, - пише журналіст CNN Нік Робертсон, який здійснив довгу подорож вздовж лінії фронту.
За 50 кілометрів від фронту міські газони доглядають. А ще на кілька сотень кілометрів далі в Києві знову працюють дорогі ресторани, де в меню можна знайти хороше вино, охолоджене шампанське і свіжу середземноморську рибу. Це чудова земля з родючими фермами і щедрими врожаями, яким не бракує сонця і дощу. Якщо стратегічна глибина - це те, що лежить за лінією фронту, тоді в України все ще є багатство. Американський журналіст пише, що найбільше дивує кількість чоловіків призовного віку по всій країні, які не беруть участь у боях. Україна в стані війни, але поки здається, що не вся. Лише частина потенційної бойової сили перебуває зараз в траншеях, стримуючи російську армію.
Кравці, письменники, художники, бізнесмени, журналісти і навіть колишні керівники мережі McDonalds стримують наступ Путіна. Але в Україні є ще багато тих, кого уряд може призвати на службу, якщо буде потрібно.
«Великий висновок в тому, що це не та війна, яка закінчиться скоро. Досі навіть не ясно, чи справжня вирішальна битва вже почалася чи ні», - пише Робертсон.
Реальність на місцях
Жодну позицію на лінії фронту не можна оцінювати день за днем. Але якщо провести кілька тижнів на передовій, розмовляючи з людьми, з’являється розуміння реальності. Війна переходить в повільну фазу, де контури спірних територій стають чіткими. Але деталі цієї лінії можуть змінюватися кожного дня. Військові по обидва боки часто будують опорні пункти в посадках, щоб сховатися від безпілотників і ударів з повітря. Але численні поля в цій частині України призводять до того, що лінії фронту обох сторін розташовані за багато кілометрів одна від одної. І через це позиції рідше змінюються.
Військові на деяких ділянках фронту на сході сказали CNN, що бачили, як половина наявних російських військ відійшла. Але через суміш звуків пострілів артилерії, РСЗВ, ППО, важких кулеметів і стрілецької зброї складається враження, що Росія кинула сюди все, що є. А на південній ділянці фронту українські солдати розповіли, що російський контингент збільшується, стягуючи дедалі більше сил. Чиновники України кажуть, що очікують російський наступ і побудували свій контрнаратив. Вони говорять про те, що збираються відвоювати Херсон в той час, коли Росія посилює обстріли Миколаєва. Автор погоджується, що Херсон - логічна ціль. Більшість російських військ розташовані через Дніпро. І це робить його цінним плацдармом для обох сторін.
«Але реальність на місцях в тому, що ми не бачили накопичення українських сил. Насправді, все якраз навпаки. На великих ділянках поблизу фронту не було солдатів. І вони не ховалися десь серед дерев. Доріг не торкалася гусенична бойова техніка чи танки. І на них не було слідів бруду, які б говорили, що тут проїжджала велика кількість військ. Росія брехнею проклала шлях до цієї війни. Вона брехала світу, що не піде на вторгнення, брехала собі, що легка перемога її чекає. Тепер вона може стати жертвою іншої ретельно продуманої брехні чи інформаційної операції, яка поширює фальшиві твердження про українські наміри. Шум навколо українського наступу на підвні може виявитися лише шумом, трюком, який змушує Росію відправити свої війська зі сходу на південь», - пише Робертсон.
Попри те, що США передали Україні системи HIMARS і гаубиці M777, Велика Британія - MLRS, а Польща - САУ «Краб», один факт не змінився: Росія все ще має чисельну перевагу над Україною в пропорції п’ять до одного. Президент України Володимир Зеленський каже, що миру не буде, поки Росія не покине всі окуповані території включно з Кримом, який був анексований в 2014 році. Але для цього йому знадобиться армія, а не суміш з регулярних військових і добровольців, як сьогодні.
Зараз мобільні телефони часто замінюють захищені системи зв’язку, шльопанці - військове взуття, а дружба - формальну командну структуру. Один доброволець-командир безпілотника сказав, що телефонує своєму приятелю-артилеристу на звичайний телефон, коли помічає хорошу ціль. У об’єднаній військовій структурі командир артилерії бачив би дані з безпілотників в реальному часі. Українська армія не віддасть навіть метра землі без бою. Але попри те, що армія добровольців вразила світ і здивувала ворога своєю рішучістю і стійкістю, визволення територій буде менш кривавим, якщо цим буде займатися більш інтегрована і професійна сила.
Неодноразово вздовж лінії фронту військові розповідали CNN, що коли вони відкривають вогонь по російських силах, ворожі гармати замовкають. Західна допомога «купує» полегшення, але не довготривале позбавлення від загрози. Бліді обличчя солдатів і відсторонені погляди можуть сказати, як багато часу вони проводять, ховаючись у викопаних лопатами, сирих і викликаючих клаустрофобію норах, розмірковуючи, що будуть ракети, які летять цього разу в їхній бік, останнім, що вони побачать у житті. Робертсон пише, що люди, які живуть поблизу фронту, звикають до війни. Відчуття притуплюються. Багато хто ігнорує вибухи. Люди йдуть в укриття лише тоді, коли гримить особливо близько.
Місцеві лікарні звільняють палати, щоб лікувати поранених. Росія все частіше завдає удари по цивільним за допомогою заборонених кластерних бомб, що підвищує кількість втрат і поширює терор. Один з поранених розповів американським журналістам, що сидів біля свого будинку з друзями, коли кластерна бомба впала і поранила трьох з них. Його тіло всіяне металевими фрагментами, а нога зламана.
Огидний атавізм світової війни охоплює Україну. Путінське пекло принесе ще багато страшних днів. Тим часом, вторгнення Путіна ще не змінило свій хід на користь України. Але воно слабне. І це теж користь.