В Україні не так багато суддів, які готові відстоювати свою принципову позицію, вважає полтавська суддя Лариса Гольник. Вона була суддею у справі за обвинуваченням у корупції ексмера Полтави Олександра Мамая. У листопаді 2017 року на Гольник напали, причетні до нападу досі не покарані.
Чи готові українські судді відстоювати свою принципову позицію, Лариса Гольник розповіла в інтерв'ю ZN.UA.
"Впевнена, що таких людей майже немає. Я і раніше бачила, що охочих іти цим шляхом було не дуже багато. А мій приклад, очевидно, має охолоджуючий ефект. У моїй ситуації прямої підтримки фактично не було, тим більше серед найближчого оточення. Є кілька людей, які займають таку позицію публічно. Але в цілому судді намагаються дотримуватися корпоративності та не йти шляхом викриття. І, мені здається, швидше замовчать те, що вони бачать порушення закону, ніж про це скажуть публічно", - зазначає суддя.
Як приклад вона наводить маніпуляцій із авторозподілом справ у судах, але про це майже не говорять.
Суддя також розповіла, чи комфортно почувається у ролі не лише судді, а й активістки: "Не можу сказати, що щось сильно змінилося. Просто тепер можу не в собі тримати те, що відбувається, а висловити це публічно. Це відчуття більшої свободи. Раніше я думала: хто я така – рядова суддя, незадоволена якимись порядками. А зараз я розумію, наскільки це важливо".
За її словами, важливо, щоб в судах люди знаходили захист і справедливість. Це не обов'язково повинно бути те рішення, на яке очікуєш, але має бути відчуття, що все зроблено по закону.
"А щодо світогляду, то якщо ти прагнеш дотримуватися закону, то ти будеш його дотримуватися. Я думаю, що тільки такими можуть бути судді. Тож зараз я більш комфортно почуваюся. Бо розумію, що те, що мене не сприймає середовище суддів, не свідчить, що я якась неправильна. Навпаки, я хотіла виконувати свою роботу виключно за законом", - додає Гольник.
Говорячи про несприйняття професійним середовищем, суддя згадує розмову з уже з нинішнім головою Ради суддів України.
"Він мені каже: "Ви розумієте, якщо визнати в діях Струкова конфлікт інтересів, то, виходить, будь-який суддя, у якого конфлікт з головою суду, казатиме, що це конфлікт інтересів". Я відповідаю: "Вибачте, це ж зовсім різні речі. Не плутайте грішне з праведним. Я викривач. У нас проблема не особистісного плану, до викриття у нас були нормальні стосунки". Тобто є відчуття, що це загальне несприйняття. За винятком окремих суддів, які зі мною в добрих особистих стосунках", - каже вона.
Струков написав скаргу до Вищої ради правосуддя після виступу Лариси Гольник на конференції у Transparency International. На думку судді, у професійному середовищі взаємодія суддів із громадським сектором не вітається.
"Я пам'ятаю, що якось потрапила на один захід, який проводила, по-моєму, Асоціація адміністративних судів. Він стосувався незалежності суддівської влади. То коли я там виступала і казала "громадські активісти", було враження, що всіх від цих слів просто воротило, наче вони неприйнятні. Тому я вже намагалася заміняти їх на, наприклад, "свідомі громадяни"", - згадує співрозмовниця.
Однак і громадський сектор досить різний, додає вона. Є громадські активісти, які приносять суспільству позитив. Але створюються і громадські організації під виглядом антикорупційних, які, навпаки, займаються корупцією.
"Наприклад, у тих, кого я підозрюю в організації нападу, створена антикорупційна громадська організація, вона давно існує і має зв'язки з правоохоронними органами", - наголошує суддя.
Як просувається розслідування нападу, як забезпечити безпеку викривачів-суддів, які готові публічно відстоювати свою позицію, та які зміни необхідні для успішної судової реформи, читайте в інтерв'ю Надії Сухої із Ларисою Гольник у ZN.UA.