Більш як половина українців дуже стурбована активізацією мобілізації в Україні. Що думають громадяни з приводу того, чи потрібна вона зараз, розповіла Леся Литвинова у статті «Мобілізація: чому українці не поспішають іти служити і чи можна це змінити? Результати соцдослідження».
Так, в рамках дослідження, проведеного на замовлення ZN.UA Центром Разумкова, 59,8% українців зазначили, що мобілізація вкрай необхідна, оскільки без неї Україна буде окупована Росією.
При цьому на думку 35,9% із них, ухилятися від мобілізації зовсім не соромно.
Ще 41,3% з тих, хто вважає мобілізацію вкрай необхідною, переконані, що ухилянтом бути соромно.
«Тут важко сказати, думають вони так щодо себе особисто чи щодо когось іншого. Хотіла б вірити в перше», – пише авторка.
Крім того, 40% зі всіх опитаних притримуються думки, що мобілізація лише стане причиною нових жертв і не наблизить перемоги чи підписання мирної угоди. Із них 64,5% вважають, що бути ухилянтом геть не соромно. Протилежну думку мають 16%.
«Але навіть це, як на мене, – непогані показники. Особливо на тлі того, що соцмережі останніми місяцями активно качають тези про те, що «це війна олігархів», і пафосно вигукують: «За кого гинуть наші хлопці?!». Місцями з’являються менш емоційні меседжі, сповнені «розумних» аргументів про необхідність скласти зброю просто зараз», – пише авторка.
Литвинова назвала цілком очікуваним розповсюдження тез, які зменшують готовність людей воювати. Адже, підкреслила авторка, вигравати інформаційні війни Україна ще не навчилась, хоча й мала б.
Також українцям в рамках дослідження поставили таке питання: «Як ви вважаєте, чи вимагає ситуація на фронті проведення мобілізації примусовими методами?».
У відповідь майже 52% зазначили, що ні. Ще 26,7% погоджуються з такою необхідністю. І трохи більш як 21% не можуть визначитися з відповіддю.
«Тобто ми знову повертаємося до того, що поразки у війні не хоче майже ніхто, з необхідністю проведення мобілізації погоджується більшість, але… як завгодно, тільки не примусово», – пише авторка.
За її словами, в цьому випадку спостерігається майже повна одностайність серед тих, хто шукає можливості уникнути мобілізації, й тих, у кого ніхто зі знайомих не ховається. Не вважають примусову мобілізацію необхідною 59,9 і 55,8% відповідно.
«Дивно при цьому, що абсолютно очевидні речі так і не стають основою для ухвалення подальших рішень. Війна без війська — неминуча поразка. Військо без поповнення закінчиться дуже швидко, й далі — дивіться пункт перший. А поповнення — це саме ті, хто досі не вирішив, іти воювати чи ні», – пише Литвинова.
Мирні угоди, підкреслює авторка, теж не означають закінчення війни. Це радше відтермінування наступного її етапу, який може бути набагато страшнішим за поточний.
«І навіть якщо наші партнери нас дотиснуть стосовно мирних угод, це означатиме лише тимчасову паузу на перегрупування з обох боків, а не сталий мир без необхідності свіжих сил у стомленому війську. На жаль, те, як ми використовуємо такі паузи, чудово показало АТО. Втім, не лише АТО», – додає авторка.
Литвинова пише, що влада провалила кампанію з мобілізації, коли нерішуче й довго ухвалювала відповідні закони. Президент не взяв на себе відповідальності ні за цей процес як Верховний головнокомандувач, ні загалом за підготовку населення до спротиву.
«Для тих, хто має владу, вчергове важливішими виявилися політичні рейтинги. Але люди все розуміють. Говорити про те, що відбувається — і на війні, і з нами усіма, — з ними потрібно чесно. Кожен має усвідомлювати, куди йде, а не перебувати в ілюзіях, і лише потрапляючи на війну, розуміти, що його очікує. На жаль, ми чудово побачили й те, як паузи використовує ворог…», – підсумувала авторка.
Опитування проводила соціологічна служба Центру Разумкова на замовлення ZN.UA з 20 до 28 червня 2024 року. Опитано 2027 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Нагадаємо, лише 8,8% опитаних сказали, що мають військовозобов’язаних знайомих, які намагаються знайти спосіб уникнути мобілізації. Ще 17,5% зазначили, що у них немає таких знайомих, або майже немає.
При цьому 55,5% зазначили, що відчувають дуже сильну стурбованість через активізацію мобілізації. Водночас 61,6% вважають, що найчастіше небажання мобілізуватися зумовлене нездатністю подолати страх загибелі, страх отримати важке поранення.