Українське законодавство надає достатню кількість легальних способів не потрапити під мобілізацію. І українське суспільство охоче їх підтримує. Проте, все це було б більш менш логічно, якби не створювало широке поле для махінацій, пише Леся Литвинова у статті «Ухилянти, корупціонери… Це — не я».
У рамках соцопитування, проведеного Центром Разумкова на прохання ZN.UA, у респондентів запитали: «На вашу думку, чи мають під час дії воєнного стану підлягати заклику щодо мобілізації до Сил оборони України представники кожної з таких груп?». В результаті респонденти обох статей «схвалили» всі категорії, які на сьогодні не підлягають мобілізації:
- особи з інвалідністю – 92,3% (91,6% – чоловіків, 92,8% – жінок);
- студенти, які здобувають першу вищу освіту – 87,5% (86% та 88,8% відповідно);
- опікуни осіб з інвалідністю – 86,8% (85,7% та 87,9%);
- жінки без їхньої згоди – 85,9% (85,2% та 86,5%);
- особи, старші 60 років – 84,7% (84,5% та 85%);
- особи, які мають трьох та більше неповнолітніх дітей – 82,9% (по 82,9%);
- опікуни людей похилого віку – 78, 4% (77,9% та 78,8%);
- студенти, які здобувають другу вищу освіту – 53,3% (52,2% та 54,1%).
Щоправда, легітимізація майже всіх цих категорій вища на заході та в центрі України. За винятком двох. З тим, що особи, які є опікунами людей похилого віку, не повинні підлягати мобілізації, найбільше згодні на півдні України – 82,1% (на заході – 80,1%, у центрі – 78,5%, на сході – 73, 8%). До жінок найменш лояльним є схід країни – 77,7% (на заході їх «підтримують» – 87%, на півдні – 88,4%, у центрі – 88,2%).
[see_also ids="567078"]
«Загалом усе це виглядало б більш менш логічно, якби не надавало таке широке поле для махінацій. Зі списку легальних способів уникнути мобілізації неможливо маніпулювати лише віком і статтю. Втім, знаючи винахідливість наших співгромадян, я не здивуюсь, якщо й тут знайдуться варіанти. Решта – просто свято для заповзятливих ухилянтів», – пише Литвинова.
Авторка зазначила, що липові довідки про інвалідність зараз сотнями оформлюються. Своєю чергою чоловіки, які раніше кричали про те, що «кому вона з причепом потрібна», раптово починають цікавитися самотніми багатодітними матусями. Раптова тяга до знань проявляється у будь-якому віці. Теза про те, що коханню всі віки підкорені, підкріплюються шлюбами між двадцятилітніми юнаками та сімдесятилітніми жінками, які потребують опіки з боку чоловіка.
«І все це, звісно, аж ніяк не корупція. І точно не спроби ухилитися від військового обов'язку. Просто так у житті трапилося. Раптове кохання, раптова хвороба батьків, раптова потяг до знань. Що ж за це карати чи що?», – пише Литвинова.
За словами автора, вона не пропонує гребти на вулицях усіх без розбору, з істериками запихати в машини та вивозити на полігон «без права листування». Мало того, Литвинова вважає, що потрібно відкрити кордони та дати можливість визначитися всім охочим. Хочеш тут залишитися — прийми як факт, що рано чи пізно доведеться воювати. Хочеш знайти на земній кульці місце спокійніше — твоє право, щасливого шляху. Авторка зазначила, що потрібно припинити використовувати армію як каральний інструмент для тих, хто провинився. За її словами, видавати повістки потрібно планово, а не за принципом «у селі мобілізувати простіше, ніж у Києві».
«Пройти нарешті тест на ступінь дорослості. Ніхто не зробить цього за нас. І зіпхнути провину виключно на корупцію, корявий уряд, продажних військкомів та інших «вони» не вийде. Брати відповідальність на себе доведеться всім. Ну, чи здаватися на ласку переможця. Втім, Буча наочно показала, якої саме «милості» нам чекати», – додала авторка.
Опитування на замовлення ZN.UA проводилося соцслужбою Центру Разумкова з 28 вересня по 4 жовтня 2023 року методом face-to-face у 22 областях України та м.Києві. Опитано 2019 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки вбирається у 2,3%.
Зазначимо, що найбільшим злочином під час війни більшість українців вважають корупцію, а ось до ухилення від мобілізації так мало ставляться громадян. Хоча і розкрадання коштів, і ухилення – це зменшення ресурсу, який можна використати проти агресора. Леся Литвинова пояснила, чому між ставленням до цих двох проблем велика така різниця.