Невдовзі після того, як на поспішно організованій церемонії Владіміра Путіна в Кремлі була проголошена анексія окупованих українських територій, президент України відповів на це теж рішучим кроком. Володимир Зеленський оголосив, що його країна подасть заявку на вступ в НАТО за пришвидшеною процедурою.
До початку російського вторгнення 24 лютого така перспектива для Києва вважалася неможливою. Але тепер, коли українська армія довела свою здатність здолати російські війська, чи може альянс змінити свою позицію?
Експерти Atlantic Council оцінили шанси України приєднатися до західного оборонного блоку.
Чи є в Україні все необхідне, щоб вступити в НАТО?
Якщо вважати, що першочергова умова для вступу в альянс - це доведена здатність «накласти по шиї» російським загарбникам, тоді немає кращого кандидата, ніж Україна. Так вважає директор Трансатлантичної ініціативи з питань безпеки в Центрі стратегії і безпеки Скоукрофта Крістофер Скалуба. Він зуважує, що Фінляндія, у своєму випадку, вказала б на історію Зимової війни 1939-1940 років. І хоч це може прозвучати досіть нахабно, але армія України просто зараз дає майстер клас, як здолати Росію як звичайними військовими засобами, так і в інформаційному полі. І НАТО вчиться.
Скалуба зауважує, що український успіх, звісно ж, спирається також на інтенсивну допомогу в плануванні й матеріальному забезпеченні з боку альянсу. І це лише посилює твердження Володимира Зеленського про те, що Україна «довела свою відповідність стандартам НАТО». Експерт визнає, що боєздатність навряд чи буде вирішальним фактором. Але суто з операційної точки зору, Україна однозначно заслуговує на місце за столом союзників.
У свою чергу заступник директора Трансатлантичної ініціативи Центру стратегії і безпеки Скоукрофта Лія Шонеманн вважає, що Україна зараз набагато далі від членства в НАТО, ніж вона була 23 лютого. Вона підкреслює, що український вступ в альянс був однією з багатьох причин, чому Путін розв’язав війну. Український уряд, вочевидь, намагається посилити тиск на Москву у відповідь на тиск з боку Росії з її незаконними референдумами і безглуздою промовою Путіна.
«Проблема не в здатності України дотримуватися стандартів НАТО. Проблема в тому, що Україна в стані війни з Росією. І ті ж члени НАТО, які зараз не роблять все, що в їхніх силах, щоб добитися української перемоги, не збираються підтримувати вступ в формальний альянс з Україною, який юридично прив’яже їх до української оборони», - пояснила експерт.
Як несподіваний крок Зеленського сприйняли в НАТО?
Скалуба вважає, що офіційно країни НАТО будуть повторювати тези про вірність політиці «відкритих дверей» і вітати заявку від будь-якої демократичної європейської країни. Саме це й зробив Генеральний секретар Єнс Столтенберг, коли його запитали про українське членство.
Неофіційно ж українська заявка викликає головний біль зразу на двох фронтах. По-перше, це розглядають як ескалацію в конфлікті, в якому обмеження ескалації стало головним занепокоєнням для багатьох ключових сторін, зокрема, для США. По-друге, це ще раз підкреслює 15-річну неспроможність НАТО досягти прогресу після того, як він ще в 2008 році пообіцяв Україні і Грузії, що вони колись стануть членами альянсу. В оборонному блоці вже були розмови про те, як показати прогрес в питанні українського членства до саміту у Вільнюсі, який пройде наступного літа. І ось цей графік раптом прискорюється.
Шонеманн вказує на те, що в НАТО ніяк не прокоментували крок Києва. Це говорить, що він насправді був нескоординованою реакцією на фальшиві «референдуми», які Москва влаштувала, щоб залякати Україну і змусити її піти на перемир’я. Заява Зеленського про те, що Україна - частина НАТО де-факто має ключове значення. Путіну повинен зрозуміти, що Україна і НАТО дадуть відповідь, якщо Росія продовжить ескалацію конфлікту, зокрема за допомогою ядерних погроз. Зеленський вказав на випадок Фінляндії і Швеції, який підтверджує політику «відкритих дверей». Обидві країни лише нещодавно вирішили в ці «двері» увійти. Однак, підтримувати політичні підходи НАТО і по-справжньому прийняти Україну в альянс - це дуже різні речі. НАТО загалом не готовий розглядати українську заявку.
Що повинна зробити Україна, щоб підвищити свої шанси?
На думку Скалуби, що щоб шанси на вступ в НАТО зросли, Києву потрібно продовжувати перемагати і тиснути. Ці два фактори нерозривно пов’язані. Зеленський теж майстерно використав українські успіхи на полі битви як платформу для вимог більшого від західних друзів. Багато союзників вийшли далеко за межі своїх початкових намірів в сфері матеріальної допомоги Україні. На них вплинули українські досягнення і здатність Зеленського вмовляти і присоромлювати. Скалуба впевнений, що в питанні членства в НАТО рецепт той же.
Шонеманн визнає, що Україна технічно теж може значно швидше вступити в альянс, ніж більшість інших країн, скориставшись пришвидшеним процесом, як і Швеція з Фінляндією. Однак, головна проблема в тому, що останнім часом не було випадків, щоб НАТО приймав нових членів під частковою окупацією. Інше питання - це стаття 5 про спільну оборону, яка буде вимагати, щоб всі союзники прийшли на порятунок України. І хоч застосування статті не автоматичне і вимагає анонімної підтримки всіх союзників, країни, які не захочуть виконувати статтю 5, будуть також протестувати проти формального вступу України в НАТО. Шонеманн вважає, що країни НАТО можуть запропонувати Україні гарантії безпеки, як це було у випадку Швеції і Фінляндії. Це б стало новим кроком за межі тих домовленостей, які є зараз.
Більша проблема полягає в тому, що Заходу потрібно посилити військову підтримку України і забезпечити її більш далекобійними боєприпасами, системами ППО і протитанковою зброєю, а також всіма можливостями, щоб добитися української перемоги у війні якомога швидше.