Журналіст "Громадського", учасниця Майдану, військовий кореспондент, яка була у полоні бойовиків "ЛНР", в своєму інтерв'ю дивиться на події в країні з різних кутів зору; акцентує увагу на причинах і наслідках Майдану, а також необхідності всестороннього розслідування подій Революції гідності без поділу на "своїх" і "чужих".
"...Давайте не забувати про роль медіа в цій історії, - говорить Анастасія Станко. - Частина каналів і видань методично й планомірно накручувала країну. Увесь 2013-й медіа говорили про загрозу фашизму в Україні. Партія регіонів водила антифашистські марші, а Савік Шустер у травні присвятив цій темі цілу передачу. Суспільство штучно поляризували. Усі мітингарі й незгодні підводились під цю рамку. Тобто процес маргіналізації і дегуманізації можливого протесту влада розпочала задовго до Майдану".
"Тому картина світу частини населення України на той момент докорінно відрізнялася від картини світу протестувальників, - уточнює журналіст. - Для правоохоронців, їхніх близьких і більшості тих, хто працював у владі, на Майдані був не народ України, а маргінес. А народ був там - за спиною "Беркуту". Оцей "справжній народ" "Беркут" і захищав. Я була в Криму в лютому, після подій на Майдані, і там парламент поминав бійців "Беркуту". А люди на вулицях запитували: "Зачем вы жгли наших мальчиков?" Ігнорувати це запитання - означає заганяти проблему вглиб, тим самим блокувавши її на якийсь час. Ключове - на якийсь час".
"Ти не можеш просто сказати тим же правоохоронцям, їхнім родичам і всім, хто не прийняв Майдану: "Все, ваша картина світу неправильна, ви помиляєтеся, будемо жити по-нашому", - вважає Станко.- Ми не можемо нав'язати свою картину світу. Так не працює. Щоб знайти переконливі аргументи, наші картини необхідно поєднати і не побоятися подивитися на те, що вийшло. Не опускаючи деталей, чесно розслідувати і проаналізувати. І тоді - так, є шанс отримати інше суспільство. Яке не роздирає одне одного зсередини, а засвоює уроки і йде до компромісу".
"І це стосується не тільки Майдану, - продовжує журналіст. - Після нього був Крим, який теж до кінця не розказаний. Де була влада? Знала? Чи ні? Що робила? Що було на Харківському з'їзді? Як тікав Янукович? Хто йому допомагав? Що насправді сталося в Будинку профспілок в Одесі? Потім Донбас… Ми так і рухаємося із цими недорозказаними історіями. Продовжуємо спілкуватися, однак чітко знаємо, з ким на яку тему говорити варто, а на яку - ні, щоб не конфліктувати. І це, зауважу, навіть на рівні однієї картини світу".
"Щодо Криму - та сама історія. Багато людей досі кажуть, що "хунта засадила наших хлопців". Аби не бути хунтою, потрібна правда. Хто, чому і як діяв у цей трагічний час нашої історії. І вона потрібна обом сторонам. Щоб суспільство, перетравивши її, можливо, болісно, важко, але все ж таки дійшло якихось суголосних висновків. Інакше ми приречені жити в такій гібридній моделі, коли одна країна містить у собі два абсолютно різні суспільства, які відчувають, бачать країну по-різному. Думаю, не варто розповідати, на який вічно повторюваний сценарій приречена така країна", - резюмує Анастасія Станко.
DT.UA запустило відео-проект "Календар" про людей, які живуть і працюють для інших. Проект – це своєрідна спроба допомогти суспільству заглянути в себе, розібратися в смислах і цінностях, спробувати почути себе і заново почати будувати майбутнє. Проект розвивається двома мовами – російською і українською.
Повну версію інтерв'ю дивіться тут
Повну друковану версію інтерв'ю читайте тут