Волонтери лабораторії Jus Talionis частково відтворили події на вулиці Інститутській у Києві під час Революції гідності.
Зокрема, вони зробили відеореконструкцію масового побиття активістів та тисняви 18 лютого 2014 року. Відтворений ними епізод масового побиття майданівців та тисняви на вулиці Інститутській охоплює часовий проміжок від 15:39 до 17:26.
Так, вдень, у період з 12:30 до 13:00 з'явився перший загиблий - технічний працівник офісу "Партії регіонів" на вулиці Липській Захаров В.К. (1948 року народження). Він не був ані мітингувальником, ані правоохоронцем, ані "тітушкою". Загинув від отруєння чадним газом, спричиненим підпалом.
У період з 13:30 до 15:00, за півтори години з моменту загибелі першої людини, правоохоронці та "тітушки" вбили або смертельно травмували ще шістьох майданівців: Кіщука В.Ю. (1956 р.н.), Сердюка І.М. (1969 р.н.), Шаповала С.Б. (1969 р.н.), Корчака А.Б. (1964 р.н.), Дідича С.В. (1969 р.н.) та Мазура А.А. (1987 р.н.). При цьому загиблий Сердюк внаслідок ударів правоохоронців по голові потрапив під автомобіль, а побитий Мазур від отриманих травм помер у лікарні.
Станом на 15:39 мітингувальники відтіснили правоохоронців і "тітушок" до перехрестя вулиць Шовковичної та Інститутської, та взяли під повний контроль Маріїнський парк, Кріпосний провулок та частково вулицю Інститутську.
О 15:40-15:41 бійці спецпідрозділу "Беркут" і силовики внутрішніх військ, посилені трьома водометами, пройшли перехрестя вулиць Шовковичної та Інститутської і відтіснили майданівців до перехрестя із вулицею Садовою. А вже о 15:46 правоохоронці пішли у наступ вулицею Інститутською. При цьому вони застосовували проти мітингувальників світло-шумові гранати.
Тисячі людей почали втікати від переслідувачів у напрямку Майдану Незалежності. Тих, хто відставав, правоохоронці добивали кийками і ногами, наслідок чого велика кількість жінок, підлітків і літніх людей отримала закриті і відкриті черепно-мозкові травми. Зокрема травми, отримані о 15:47-15:49 на ділянці вулиці Інститутської №16 -№14, спричинили кому та подальшу смерть Наконечного І.М. (1931 р.н.) і Нечипоренка А.І. (1941 р.н.). Загиблий Зайко Я.Я. (1940 р.н.) втік та дістався до станції метро "Хрещатик", проте вже на наступній станції, "Театральній", його винесли мертвим із вагона метро. Він помер від серцевої недостатності близько 16:00.
З 15:50 у столиці почали закривати метро на вхід, станом на 16:30 рух остаточно припинився.
О 16:00 була оприлюднена спільна заява (ультиматум) голови Служби безпеки України Олега Якименка та голови Міністерства внутрішніх справ Віталія Захарченка з вимогою припинення протестів до 18:00. Очільники СБУ та МВС наголошували на тому, що "у влади є сили, щоб навести порядок".
Втікаючи від побиття, майданівці добігли до перехрестя з вулиці Ольгинської до "Верхньої" (з 20 лютого – "Сніжної") барикади о 15:49-15:50. Також незначна група мітингувальників спустилась Ольгинською або забігла у метро. Проте переважна більшість опинилась втиснутою у барикаду, прохід якої був лише кілька метрів завширшки. Люди, рятуючись, намагались протиснутись у прохід чи стрибати у котлован справа від них. Щільна тиснява у ньому призвела до загибелі Дворянець А.Г. (1952 р.н.) та Хурції З. (1960 р.н., громадянин Грузії). Менш ніж за десять хвилин кількість смертельно поранених майданівців зросла ще на п'ять осіб.
Загалом станом на 16:00 були вбиті чи дістали смертельні поранення 11 осіб. При цьому жоден правоохоронець ще не був вбитий.
Просуваючись далі за барикаду, правоохоронці почали палити на своєму шляху намети вище готелю "Україна" та трощити автомобілі, припарковані біля "Кінопалацу". О 16:03 вони зупинились вище рівня пішохідного містка і о 16:24-16:28 повністю зайняли майданчик поблизу Жовтневого палацу. При цьому силовики побили охорону палацу та вивели з ладу систему відеонагляду, знищивши відеодокази. О 16:28-16:32 вони просунулись до наступної барикади ("Львівська брама") під мостом, зайнявши також і міст, верхню частину сходів від будівлі "Укоопспілки" та верхній рівень ТЦ "Глобус". З цього верхнього рівня вони стріляли з помпових рушниць у мітингувальників, які залишились внизу, кидали каміння, а також підпалили намети, що стояли біля стели Незалежності (16:36-16:37). Один з наметів використовувався мітингувальниками як церква на Майдані.
У період з 16:05 до 16:08 відбувся прорив барикади на перехресті вулиць Грушевського та Петрівської алеї. Ненабагато довший час утримання цієї барикади пов'язаний із тим, що люди перебували за нею. На цьому напрямку наступу силовиків на Майдан також були постраждалі від побиття правоохоронцями, але без летальних випадків.
Вийшовши з вулиці Грушевського, правоохоронці о 16:11-16:12 перетнули Європейську площу та о 16:13-16:14 зайняли позицію на рівні між будівлею "Укрспілки" та "Альфа-банку".
Утворена лінія розмежування на Хрещатику складалася із барикади мітингувальників, за 15 метрів від неї, поперек вулиці, була натягнута сітка, а ще за 20 метрів стояли силовики. Після 15 вбитих мітингувальників (загалом за січень і лютий) окремі невстановлені особи вирішили дати відсіч. Близько 16:20-16:25 у напрямку наступу правоохоронців з Хрещатика було смертельно поранено двох правоохоронців – Теплюка І.І. (1993 р.н.) і Третяка М.Л. (1993 р.н.). Проте підтверджень тому, що вогонь по правоохоронцях відкрили саме мітингувальники, немає. Попри те, що у цей час на Майдані працювала агентура правоохоронних органів, жодна особа з тих, хто стріляли у правоохоронців, не ідентифікована. Загалом ввечері 18 та у ніч на 19 лютого було вбито дев'ять правоохоронців.
О 16:48 у тилу правоохоронців (майже за 100 метрів вглиб, біля банку "Хрещатик") з'явилась група осіб, які несли пораненого силовика. Серед цієї групи одна особа була одягнена як майданівець – у камуфляжну куртку та військову каску. Близько шести хвилин (до 16:54) він перебував серед правоохоронців, спілкувався з ними, потім підійшов до одного з них, просигналізував рукою, що повертається, підхопив найближчі ноші і попрямував до лінії розмежування. Перетнути цю лінію непомітно для будь-якої зі сторін протистояння було неможливо.
Між 17:00 та 18:00 поблизу Жовтневого палацу було смертельно поранено ще двох правоохоронців – Гончарова В.І.(1989 р.н.) і Власенка Д.О. (1982 р.н.). Тут також залишається відкритим питання про те, звідки саме були здійснені постріли у них, оскільки мітингувальники у цей час перебували на рівень нижче – на Майдані.
Після вбивств правоохоронців (два по кожному із напрямків – вулиця Хрещатик, вулиця Інститутська) МВС та СБУ отримали підставу, щоб почати "антитерористичну операцію" із зачистки Майдану.
Крім того, на відео у період з 16:28 до 16:32 також з'являється генерал-майор, начальник управління Південного територіального командування Плахута І.В. Після Революції Гідності він вийшов на пенсію та обійняв посаду заступника ректора Інституту УДО.
Зазначимо, у грудні минулого року генеральний прокурор України Юрій Луценко запевнив, що досудове слідство в кримінальних провадженнях щодо злочинів проти учасників Революції гідності наближається до завершення. "Основні справи Майдану, і виконавців, і організаторів, слідством завершені на 80%", - повідомив він.
Раніше начальник Департаменту спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк повідомив про те, що за результатами розслідування злочинів проти активістів Майдану винесено 49 вироків, однак реальні лише два.
Детальніше про ситуацію з розслідуванням злочинів проти Євромайдану читайте у статті Євгенії Закревської "Суд у справі Майдану", а такожі в інтерв'ю з головою Департаменту спеціальних розслідувань ГПУ Сергієм Горбатюком у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".