У 1879 році ботанік Вільям Біл з Мічиганського державного університету закопав 20 пляшок із насінням у рамках експерименту з вивчення їхньої довговічності. Через 140 років насіння з останньої закопаної пляшки проросло, повідомляє Science Alert.
Тепер вчені провели геномний аналіз рослин, щоб з'ясувати, чи він відповідає тому, що був описаний Білом. І генетичне тестування зробило дослідникам сюрприз, а також доповнило існуючі уявлення про життєздатність насіння в природних умовах.
«Найбільшим сюрпризом для мене стало те, що насіння знову проросло. Дивно, що щось таке старе все ще може зростати», - заявив біолог рослин Френк Телевскі.
На початку експерименту кожну з 20 пляшок заповнили понад тисячею насінин 21 виду. Пляшки закопували горлечками донизу, щоб у них не проникала вода. Основна мета полягала в тому, щоб допомогти фермерам зрозуміти, як боротися з бур'янами, які зберігалися у землі. Ідея полягала у тому, щоб викопувати по пляшці кожні п'ять років. Але згодом цей період збільшили до 20 років.
Деяке насіння «померло» за цей час, але деяке – ні. І вперше вчені використали найновіший метод аналізу ДНК, щоб визначити, яке насіння все ще життєздатне.
«Роботи в галузі молекулярної генетики підтвердили фенотипи, які ми бачили, а саме, що це були рослини Verbascum blattaria, або коров'як молі, і один гібрид Verbascum blattaria та Verbascum thapsus, або коров'як звичайний. Біл заявив, що він включив тільки насіння Verbascum thapsus, тому під час приготування пляшок, мабуть, сталася якась плутанина», — каже біолог рослин Грейс Флемінг.
Досі залишилося чотири пляшки, закопані під час експерименту, тому його вирішено продовжити до 2100 року. При цьому місце, в якому зберігаються пляшки, тримається в таємниці, щоб їх не міг відкрити або підмінити ніхто, хто не входить до складу дослідницької групи.
Раніше вчені заявили про те, що найбільша лісова зона Землі зменшується. Йдеться про бореальні ліси, які оточують найпівнічніші регіони нашої планети, розташовуючись на південь від безлісної арктичної тундри.