Палеонтологи з Берлінського музею природознавства, державного університету Нью-Йорка в Освего та університету Брауна вважають, що надзвичайно високі регенеративні здібності саламандр і деякі властиві їм особливості розвитку кінцівок були характерні для всіх стародавніх чотириногих хребетних.
Проте в ході еволюції відбулося різке зниження здатності до регенерації у більшості тварин, і тільки саламандри зберегли їх у первісному стані.
Саламандри, на відміну від інших наземних тварин, відрізняються неймовірно високою здатністю до регенерації: вони здатні відновлювати пошкоджені або втрачені кінцівки, хвости і внутрішні органи протягом усього життя.
Палеонтологи вивчили скам'янілості різних земноводних Пермського і Кам'яновугільного періодів Палеозойської ери (приблизно 300 млн років тому) і знайшли у деяких з них той тип формування фаланг, який у наш час характерний тільки для саламандр.
Як кажуть вчені, форма розвитку кінцівок сучасних саламандр і їх високі регенеративні здібності раніше були широко поширені в первісних чотириногих хребетних. Зокрема, регенеративні здібності були втрачені в результаті еволюційного розвитку гілки, яка призвела до розвитку ссавців.
Раніше вчені з університету Вайомінга в Ларамі (США) з допомогою точного датування радіовуглецевим останків мегафауны Північної і Південної Америки підтвердили, що у вимиранні мастодонтів, гігантських лінивців та інших великих тварин були винні предки індіанців, які заселили Новий Світ 16-15 тисяч років тому.