Вчені з Університету Нового Південного Уельсу заявили про виявлення найбільшої ударної структури на Землі, що знаходиться глибоко в корі планети в районі Нового Південного Уельсу. Діаметр структури оцінюється у 520 кілометрів, пишуть дослідники у статті, яку публікує Science Alert.
Вчені відзначають, що це набагато більше, ніж у структури Вредефорт, що знаходиться в Південній Африці, ширина якої становить 300 кілометрів. На сьогоднішній день вона вважається найбільшою у світі.
Історія бомбардувань Землі астероїдами значною мірою прихована від вчених. Багато в чому цьому сприяє ерозія, коли гравітація, вітер і вода повільно зношують матеріал.
При ударі астероїда утворюється кратер із піднятим ядром. Це схоже на те, як крапля води виплескується з тимчасового кратера, коли ви кидаєте гальку в басейн. Цей центральний піднятий купол є ключовою характеристикою великих ударних споруд. Однак він може руйнуватися протягом тисяч і мільйонів років, що ускладнює ідентифікацію структури.
Крім того, такі структури можуть бути поховані під відкладеннями, а також у результаті субдукції, коли тектонічні плити стикаються та ковзають одна під одну.
Але, незважаючи на це, вченим вдається знайти свідчення старого бомбардування нашої планети астероїдами. Останні дані свідчать про те, що Земля та інші планети Сонячної системи зазнавали інтенсивних бомбардувань астероїдами приблизно 3,2 мільярда років тому, після чого вони траплялися час від часу.
Деякі великі ударні кратери збігаються за часом із масовими вимираннями.
Австралійський континент та його попередник, континент Гондвана, були метою численних зіткнень з астероїдами. В результаті утворилося щонайменше 38 підтверджених і 43 потенційних ударних структур різних розмірів.
Між 1995 і 2000 роками Тоні Йейтс припустив, що магнітні візерунки під басейном Мюррей у Новому Південному Уельсі вказують на існування потужної ударної структури. Аналіз оновлених геофізичних даних регіону за період з 2015 по 2020 рік підтвердив наявність структури діаметром 520 км із сейсмічно визначеним куполом у її центрі.
Структуру назвали Deniliquin. На думку вчених, вона з'явилася у східній частині суперконтиненту Гондвана до того, як він поділився на менші континенти. Ймовірно, що удар збігся в часі з так званим пізньоордовицьким масовим вимиранням. Крім того, він міг спровокувати те, що називається стадією хірнантського заледеніння, яка тривала між 445,2 і 443,8 мільйонами років тому і також визначається як ордовико-силурійське вимирання.
Зледеніння та масове вимирання знищили близько 85% видів на планеті. Тобто, масштаби більш ніж удвічі перевершували наслідки удару Чиксулуб, що спричинив загибель динозаврів.
Але можливо, що ця структура старша.
Раніше вчені з Каліфорнійського університету в Берклі та Корнельського університету заявили про те, що міжзоряний астероїд Оумуамуа мав цілком природне походження. За їхніми словами, незвичайне прискорення об'єкту можна пояснити виділенням молекулярного газоподібного водню.