Вчені заявили, що під час космічних польотів заповнені рідиною камери в мозку людини розширюється. Це є одним із способів адаптації тіла до низької гравітації. Але на те, щоби прийти в норму, цим структурам може знадобитися три роки. Тобто астронавтам необхідно буде утриматися від космічних подорожей на цей термін, повідомляє Science News Explores.
При низькій гравітації космічного простору в головах астронавтів накопичується рідина. За словами Рейчел Зайдлер з Університету Флориди в Гейнсвілл, іноді, коли астронавти вперше прибувають на МКС, їхні обличчя здаються набряклими.
Додаткова рідина збирається також у чотирьох камерах мозку, які називаються шлуночками. І часто астронавти повертаються на Землю зі збільшеними шлуночками, що заповнюються рідиною, яка пом'якшує мозок та виводить клітинні відходи. За словами Зайдлер, шлуночки збільшуються в міру того, як у мозок надходить додаткова рідина.
У ході дослідження Зайдлер та її колеги вивчили дані МРТ-сканування мозку 30 астронавтів. Перше сканування проводилося до місії до космосу, а друге – після повернення на Землю. Виявилося, що чим довша місія, тим більше збільшувалися три з чотирьох шлуночків (четвертий дуже маленький, тому зміни в ньому можуть бути непомітними).
Двотижневий космічний політ не мав жодного суттєвого ефекту на мозок. Але шести чи 12-місячні місії закінчувалися збільшенням шлуночків мозку. При цьому зміни були однакові, що передбачає, що набряк мозку сповільнюється після півроку перебування в космосі.
18 астронавтів уже бували у космосі до цього. Ймовірно, час, що минув з попередньої космічної місії, впливав на те, наскільки змінився мозок під час нової. У тих, хто побував у космосі за три чи більше років до нового польоту, шлуночки збільшилися на 10-25%. У тих же, чий попередній політ відбувся менш ніж за три роки до нового, шлуночки збільшилися мало або не збільшилися зовсім. Це свідчить про те, що мозку не вистачило часу між місіями, щоб відновитися.
Раніше астронавти NASA, які знаходяться на борту Міжнародної космічної станції, заявили про те, що змогли перетворити 98% своїх сечі та поту на питну воду. Це справжній прорив, оскільки регенерація води дозволить людям вирушати до більш тривалих місій без поповнення ресурсів.