Палеонтологи виявили останки примітивного китоподібного, яке отримало прізвисько Альфред. Вік останків становить 25 мільйонів років, і, на думку дослідників, вони можуть пролити світло на деякі аспекти еволюції китів. Висновки вчених були опубліковані в журналі Memoirs of Museum Victoria.
Сучасні кити діляться на два підряди, що помітно несхожі один на одного: беззубі вусаті кити (відсівають дрібну здобич з води своїм "вусом", як фінвал або синій кит) і зубаті (дійсно зубасті хижаки, такі як дельфіни і кашалоти). Вважається, що ті та інші походять від предків з вимерлої групи давніх китів, ще зберігали задні кінцівки своїх ще більш далеких парнокопитних пращурів. Однак багато подробиць китової еволюції до цих пір залишаються неясними.
Виявлені останки належать проміжній ланці між цими двома видами китів. Будова черепа ріднить Альфреда з вусатими китами, але він все ще зберіг зуби. Подряпини на поверхні зубів Альфреда розташовані горизонтально, а не вертикально, як якщо б зуби використовували для того, щоб кусати і гризти. Вчені показали, що їх залишили дрібні абразивні частинки, які проносили бічні потоки води. Це дозволило припустити, що Альфред харчувався досить незвичайним чином, просто захоплюючи повний рот води (і всього, що з нею трапиться). Автори вважають, що відповідні рухи язика і порожнини були б неможливими, якщо б у кита вже був розвинений вус.
На думку дослідників, Альфред вказав на перехідний тип харчування, який використовували предки сучасних вусатих китів до остаточного переходу з полювання на фільтрування. Їхня незвична манера заковтувати воду зробила зуби практично непотрібними, так що ті змогли зовсім зникнути, звільнивши місце для розвитку складної роговий системи – китового вуса.
Раніше вчені заявили про те, що стрибки над водою і шум, який їх супроводжує, є частиною соціальної поведінки китів-горбачів і використовуються їхніми групами для спілкування одна з одною.