Вчені з'ясували, яким чином офіури, у яких немає нічого схожого на оптичну систему людини і навіть мозку, розрізняють світло і тінь. Виявляється, вони сканують морське дно за допомогою безлічі світлочутливих клітин, розташованих по всьому тілу. Висновки дослідників опубліковані в журналі Proceedings of the Royal Society B.
Мозку у офіури немає, є тільки п'ять кінцівок, що сходяться в центрі м'якого тіла. Однак, незважаючи на відсутність мозку і очей, вона відчуває світло і відповзає від нього, причому робить це досить вправно: тварина відчуває тінь на відстані до 40 сантиметрів.
Раніше вважалося, що офіура відчуває світло завдяки розміщеним уздовж всього скелета кристалоподібним структурам, які працюють як одне велике око. Передбачалося, що кристали фокусують світло на нервових вузлах, дозволяючи тварині відчувати переходи світла і тіні. Разом з тим, уважне вивчення цих кристалів показало, що вони не мають нічого спільного із зором офіури, оскільки її нервові клітини розташовуються не під, а між кристалами і не можуть служити приймачами сфокусованого світла.
Разом з тим, вчені виявили під шкірою кінцівок офіури безліч клітин, що містять фоточутливі рецептори. Цих клітин не було в центральній частині тіла тварини. Розташовувалися вони впритул до нервових клітин, тому вчені припустили, що саме вони відповідальні за "зір" тварини.
Раніше вчені заявили про те, що морські губки є тваринами, найбільш пристосованими до того, щоб пережити апокаліпсис. Губки змогли пережити ордовицьку кризу майже без зниження видового різноманіття.