Люди та наші найближчі родичі, людиноподібні мавпи, демонструють дивовижну різноманітність способів пересування: від прямоходіння до лазіння по деревах та ходьби з використанням усіх чотирьох кінцівок. Вчені вже давно досліджують питання про те, яким чином прямоходіння та рух людини могли розвинутися від чотирилапих предків. Але ні попередні дослідження, ні літопис скам'янілостей не дозволили виявити точну історію ранніх етапів еволюції, які призвели до розвитку здатності ходити прямо.
Під час нового дослідження вчені вивчили останки мавпи Lufengpithecus віком шість мільйонів років. Вони проаналізували кісткову область внутрішнього вуха за допомогою тривимірної комп'ютерної томографії. В результаті їм удалося знайти важливі підказки про походження пересування на двох ногах, повідомляє Phys.org.
«Півколові канали, розташовані в черепі між мозком і зовнішнім вухом, мають вирішальне значення для забезпечення почуття рівноваги та положення при русі, і вони забезпечують фундаментальний компонент нашого пересування, про який більшість людей, ймовірно, не підозрюють. Розмір і форма півколових каналів корелюють з тим, як ссавці, включаючи мавп та людей, пересуваються у навколишньому середовищі. Використовуючи сучасні технології, ми змогли візуалізувати внутрішню структуру викопних черепів і вивчити анатомічні деталі півколових каналів, щоб показати, як пересувалися ссавці, що вимерли», — заявив Інан Чжан, аспірант Інституту палеонтології та палеоантропології хребетних Китайської академії наук (IVPP).
За словами вчених, їхнє дослідження вказало на триступеневу еволюцію людського прямоходіння. Ранні мавпи пересувалися по деревах аналогічно до того, як рухаються сучасні гіббони. Останній загальний предок мавп за манерою пересування був схожий на Lufengpithecus, він лазив і дерся, повисав на передніх кінцівках на деревах і ходив рачки по землі. З цього «набору» і розвинулося людське прямоходіння.
Більшість досліджень еволюції пересування мавп були зосереджені на порівнянні кісток кінцівок, плечей, тазу та хребта, а також на тому, як вони пов'язані з різними типами локомоторної поведінки, що спостерігаються у сучасних мавп та людей. Але різноманітність рухової поведінки сучасних мавп та відсутність повноти літопису скам'янілостей не дозволяли побачити картину розвитку прямоходіння повністю.
У ході нового дослідження вченим з IVPP та Юньнаньського інституту культурних реліквій та археології вдалося створити віртуальну реконструкцію черепів викопних мавп. Потім вони порівняли ці знімки зі сканами, зібраними в інших живих та викопних мавп та людей з Азії, Європи та Африки.
«Наш аналіз показує, що ранні мавпи мали загальний руховий репертуар, який був предком людського прямоходіння. Схоже, що внутрішнє вухо є унікальним записом еволюційної історії пересування мавп, який пропонує неоціненну альтернативу вивченню посткраніального скелета», — заявив професор IVPP Сицзюнь Ні, який очолював проєкт.
Він також додав, що більшість викопних мавп за руховим способом займали проміжне положення між гібонами та африканськими мавпами. "Пізніше людська лінія відійшла від людиноподібних мавп з придбанням прямоходіння, як це видно у австралопітека, раннього родича людини з Африки", - заявив Ні.
Вивчаючи швидкість еволюційних змін у кістковому лабіринті, вчені припустили, що зміна клімату могла бути важливим екологічним каталізатором, що сприяє руховій диверсифікації мавп та людей.
Раніше вчені заявили, що неандертальці могли не бути окремим видом. За словами дослідників, можливо варто говорити про окрему форму людини.