Вчені з Оксфордського університету заявили про те, що їм вдалося розкрити таємницю геогліфа Велетня із Серна-Еббас. За їх словами, спочатку він уособлював Геркулеса і використовувався для позначення пункту збору західно-саксонських армій, повідомляє Phys.org.
Дослідження, яке було проведено Мартіном Папвортом на замовлення Національного фонду, показало, що Великана вирізали у середньовіччі, а не в доісторичні часи чи сучасності, як вважалося раніше. Але питання про те, навіщо це було зроблено, ще залишалися.
Тепер Хелен Гіттос і Том Морком, науковці з Оксфордського університету вивчили ранньосередньову історію регіону, щоб зрозуміти, чому крейдяного гіганта вирізали на схилі пагорба, який зараз є частиною села Дорсет.
Дослідження показало, що спочатку Велетень був уособленням класичного героя Геркулеса. Він означав пункт збору західно-саксонських армій у часи, коли Дорсет зазнавав нападів вікінгів.
«Стало ясно, що Велетень із Серна-Еббас — лише найбільш помітна з цілої групи ранньосередньовічних особливостей ландшафту», — заявила Хелен Гіттос, доцент кафедри історії раннього середньовіччя Оксфордського університету.
Геркулес (Геракл) був добре відомий у Середні віки. Він був неоднозначним героєм, якого одночасно і шанували, і засуджували. Сплеск інтересу до нього спостерігався у ІХ столітті.
До X століття Серн перебував у руках елдорменів західних провінцій, провідних тенів королів на південному заході. Топографічне розташування Велетня, на відрозі, що виступає з хребта, з вражаючими краєвидами та близькістю до основних магістралей, характерне для особливого типу місця англосаксонських зустрічей. Напади вікінгів поблизу, доступ до рясних запасів прісної води та запасів місцевого маєтку роблять це місце ідеальним для збору західно-саксонських армій на тлі Геркулеса.
У XI столітті ченці, які молилися неподалік пагорба Велетня, вважали його уособленням святого Едволда. Тобто образ Велетня змінювався від Геркулеса до християнського самітника.
«Особистість Велетня вже була відкрита для переосмислення. Монахи Керна не зобразили б свого святого-покровителя оголеним, якби вирізали його з нуля, але вони були щасливі використовувати його як образ Едволда для своїх власних цілей... Велетня здавна любили і про нього дбали, і такі повторні ідентифікації продовжуються й досі день», - заявив Том Морком з Університету Осло.
Раніше вчені за допомогою досліджень, проведених дронами, та аерофотозйомки змогли знайти ще 168 геогліфів плато Наска. На 50 із них зображені постаті, які нагадують людей.