UA / RU
Підтримати ZN.ua

Вчені побачили можливий сценарій знищення Землі Сонцем

Астрономи спостерігали за поведінкою зірки з сузір'я Корми.

Вчені вперше побачили те, що станеться із Землею після того, як Сонце перетвориться на червоного гіганта. Астрономи спостерігали за літньою зіркою із сузір'я Корми. Висновки дослідників опубліковані в журналі Astronomy & Astrophysics.

Передбачається, що через п'ять мільярдів років Сонце перетвориться на червоного гіганта, чиї розміри будуть перевищувати поточні габарити зірки в сотні разів. Крім того, воно почне викидати гігантську кількість матерії. Меркурій і Венера будуть знищені, а доля Землі для вчених залишається невідомою.

Тепер же дослідники спостерігали за поведінкою найближчого аналога "вмираючого Сонця"- червоним гігантом L2 в сузір'ї Корми. Зірка розташовується на відстані 200 світлових років від Сонячної системи.

На думку дослідників, вік L2 складає 10 мільярдів років, і через 500 мільйонів років вона перетвориться на білого карлика. Дослідники також виявили, що навколо зірки обертається планета, розташована на відстані 300 мільйонів кілометрів, тобто приблизно на віддалі Марса від Сонця. Планета є газовим гігантом, чия маса в 12 разів перевищує масу Юпітера.

Саме існування планети червоного гіганта говорить про те, що вони можуть виживати у таких умовах, існуючи на протязі сотень мільйонів або навіть мільярдів років після "розбухання" світила. Подальші спостереження за цією планетою, як сподіваються вчені, допоможуть зрозуміти, що станеться з Землею в майбутньому і розкрити таємницю того, можуть планети "дожити" до часу перетворення червоного гіганта на білого карлика.

Раніше вчені змогли помітити процес формування зірки-надгіганта. Міжнародна група астрономів під керівництвом Катарини Джонсон з Ліндського університету спостерігала величезний газопилової диск, який обертається навколо молодої зірки в сузір'ї Центавра. Діаметр об'єкта в дві тисячі разів перевищує відстань від Землі до Сонця, а маса центральної зірки перевищує сонячну в 25 разів. Знахідка може стати підтвердженням гіпотези про механізм виникнення надмасивних зірок шляхом поступового поглинання речовини аккреційних дисків, що бистро обертаються.