Група вчених під керівництвом Меттью Лібманна з Гарвардського університету в США провели дослідження, в рамках якого встановили, що масове вимирання індіанців на півдні США почалося не після проникнення на континент конкістадорів у XV–XVI століттях, а 100 років потому з появою місіонерів. Результати роботи вчених були опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Дослідження проводилося за допомогою технології лазерного сканування LiDAR. Технологія дозволила археологам підрахувати, скільки осіб мешкало в кожному поселенні і визначити, коли вони почали вимирати.
Вчені встановили, що, починаючи з 1620 року за 60 років корінне населення в 18-ти досліджених поселеннях скоротилося на 86% – з приблизно 6,5 тисяч осіб до 900.
За словами Лібманна, "на південному заході перший контакт між індіанцями і європейцями стався в 1539 році. Ми виявили, що хвороба реально вступила в силу тільки після 1620 року, тоді – з 1620 по 1680 рік – смертність була приголомшливо високої: близько 86% корінного населення померло за такий короткий період".
Вчені відзначають, що наслідки масового вимирання індіанців були колосальними не тільки для культури та історії, але й для екології. Ліси Північної і Південної Америки відновилися, оскільки індіанці більше їх не вирубували і не спалювали, і почали поглинати вуглекислоту з атмосфери. Це, в свою чергу, призвело до зменшення її частки у повітрі, що дещо знизило середньорічні температури і призвело до похолодання клімату, так званого "малого льодовикового періоду", який тривав з XVI по XVIІІ століття.
Раніше вчені визначили, що ацтеки влаштовували ритуальні вбивства і практикували канібалізм. Таким чином, вчені спростували існуючу на даний момент думку про те, що ацтеки не чинили опору іспанцям, які приїхали їх завойовувати.