Вчені з Університету штату Айдахо спробували розкрити таємницю появи "льодовикових мишей" - м'яких грудок моху і бруду, які повільно перекочуються по поверхні льодовиків. Але це їм не вдалося: спостереження не допомогли дослідникам зрозуміти, як такі утворення рухаються, повідомляє Naked science.
Вважається, що такі утворення з'являються на невеликому забруднення, наприклад, дрібному камені, який опинився на поверхні льодовика, і є важливим місцем проживання безхребетних. Вони ніяк не закріплені на льоду і рухаються під дією невідомих сил, перекочуючись, і підставляючи сонцю, то одну, то іншу сторону.
В ході нового дослідження вчені спостерігали за 30 "льодовиковими мишами" на льодовику Рут на Алясці. Дослідники стежили за їхнім пересуванням протягом 54 послідовних днів у 2009 році, а потім відвідували їх протягом наступних років. Виявилося, що їхні "зародки" утворювалися з підвітряного боку кам'янистого піку, що виступає над кригою, звідки вже "розповзалися" в сторони.
Вчені з'ясували, що "льодовикові миші" рухалися на швидкості близько 2,5 сантиметрів на день і робили це узгоджено. Вони зміщувалися групою, спочатку на південь, а потім на південний захід. Дослідники висунули кілька гіпотез про те, що змушує "льодовикові миші" рухатися, але були змушені відкинути всі з них.
Їхній напрямок не збігався ні з домінуючим напрямком вітрів у цій місцевості, ні з напрямком схилу поверхні. Найпоширеніша версія пов'язує рух "льодовикових мишей" з дією сонця, під яким вони нагріваються, протоплюючи лід і перекочуючись. Однак і напрямок сонячних променів виявився не придатним для того, щоб викликати ефекти. Рух моху залишається загадкою.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій та культури.
Раніше археологи виявили, що перевал Лендбрен в Норвегії з 300 до початку 1500 років представляв собою дорогу, якою користувалися пастухи і торгівці. Дослідники знайшли тут безліч артефактів, які показали їм, як були організовані подорожі в давнину.