Марсохід NASA Perseverance виявив у кратері Єзеро світлі фрагменти каолініту, що могли утворитися лише за умов тривалого дощового клімату. Науковці порівняли ці марсіанські породи з аналогічними зразками на Землі та дійшли висновку, що Марс мав умови, придатні для існування життя, повідомляє Phys.
В дослідженні, опублікованому в журналі Communications Earth & Environment, міжнародна група науковців описала фрагменти каолініту – білої глини, багатої на алюміній, яку Perseverance виявив у кратері Єзеро на Марсі. Цей мінерал на Землі утворюється лише після тривалого вимивання інших компонентів у вологому й дощовому кліматі.
“Потрібно так багато води, що ми вважаємо, що це може бути доказом давнього теплішого та вологішого клімату, де дощі йшли протягом мільйонів років”, – пояснила професорка планетарної науки в Науковому коледжі Пердью Бріоні Хорган.
Провідний автор дослідження Адріан Броз зазначив, що така глина найпоширеніша у тропічних регіонах Землі. За його словами, “коли ви бачите каолініт на такому місці, як Марс, де він безплідний, холодний і точно не має рідкої води на поверхні, це говорить нам про те, що колись там було набагато більше води, ніж сьогодні”.
Дослідники порівняли марсіанські зразки з породами з Каліфорнії та Південної Африки й виявили значну подібність. Фрагменти каолініту, розміри яких варіюються від гальки до валунів, стали новим елементом у дискусії про давній клімат Марса.
Початкові аналізи за допомогою інструментів марсохода SuperCam і Mastcam-Z підтвердили їхню схожість із земними породами, сформованими за умов теплих вологих середовищ. Такі знахідки допомагають відтворити зміну екологічного стану планети від минулих вологих періодів до сучасної сухої поверхні.
Попри значну кількість фрагментів глини, поруч немає великих виходів порід, з яких вони могли походити. Супутникові знімки показали великі виходи каолініту в інших частинах Марса, але вони поки недоступні для вивчення на Землі.
“Можливо, їх змило в озеро Єзеро річкою, яка утворила дельту, або, можливо, їх викинуло в Єзеро ударом, і вони просто розкидані там. Ми не зовсім упевнені”, – наголосила Хорган.
Дослідження також розглянуло можливість гідротермального походження каолініту, що передбачає вплив гарячої води. Однак хімічний аналіз вказав на тривале вимивання дощами за низьких температур. Команда використала набори даних із кількох місць на Землі, щоб перевірити відмінності між цими процесами.
Каолініт на Марсі є своєрідною геологічною капсулою часу, яка може містити інформацію про екологічні умови мільярди років тому. Як зазначив Броз, “усе життя використовує воду”, тому наявність порід, сформованих за умов тривалих дощів, може свідчити про потенційно придатне для життя середовище.
“Коли ми думаємо про можливість того, що ці камені на Марсі являють собою середовище, зумовлене опадами, це справді неймовірне, придатне для життя місце, де життя могло б процвітати, якби воно коли-небудь було на Марсі”, – підкреслив Броз.
Perseverance продовжує збір зразків у кратері Єзеро, де в минулому існувало велике озеро, приблизно вдвічі більше за озеро Тахо. Науковці сподіваються, що подальший аналіз цих порід допоможе встановити, коли і як Марс втратив свою воду та перетворився на сучасну безплідну пустелю.
Раніше дослідники виявили на Марсі чіткі ознаки давньої льодовикової активності. В ямках Колое Фосса помітили паралельні борозни, рифлені візерунки в долинах і концентричні структури в кратерах.