Астрономи Джейсон Стеффан і Гонджи Лі виступили на конференції "Екстремальні сонячні системи ІІІ", яка проходить на Гаваях, з доповіддю, в якій заявили про те, що якщо на близьких небесних тілах (наприклад, планети системи Kepler-36) є життя, то воно може з легкістю переходити з одного на інше.
Вчені розглянули умоглядний приклад пари близьких планет, які знаходяться в жилій зоні своєї зірки, і розглянули їхній можливий вплив одна на одну. На думку вчених, гравітаційний вплив планет може призвести до дестабілізації їхніх осей, створюючи нестерпні умови життя для всього, що може знаходитися на їхніх поверхнях.
Крім того, автори змоделювали можливий процес переносу матерії з однієї планети на іншу. Ці процеси відбуваються і в Сонячній системі – наприклад, речовина, яке була вибита з Марса чи Венери часто опиняється на Землі. На думку вчених, якщо планети знаходяться набагато ближче одна до одної, можлива і передача мікроорганізмів.
Фрагмент планети, вибитий з місця, наприклад, ударом метеорита, понесе із собою і мікроби, а короткий час перельоту зробить його цілком стерпним. В ідеалі це – цілий потік дрібних частинок, які зможуть "засіяти" великі простори сусідньої планети. В таких умовах еволюція життя буде розвиватися на двох планетах не зовсім незалежно один від одного, протягом всього її часу може відбуватися обмін організмами і генами – задовго до розвитку перших космічних програм.
Раніше вчені назвали причину непридатності для життя найбільш схожою на Землю екзопланети. На думку дослідників, Kepler-438b стала безлюдній через вплив зірки, навколо якої вона обертається. Атмосфера планети, швидше за все, вигоряє через випромінювання червоного карлика Kepler-438. Надспалахи на зірці відбуваються раз на кілька сотень діб, а по потужності перевершують сонячні у десять разів. Кожна спалах еквівалентна вибуху до ста мільярдів тонн в тротиловому еквіваленті. Але атмосферу планети вичищають не самі спалахи, а їх побічний продукт – корональні викиди маси.