Автоматична міжпланетна станція New Horizons в ході максимального зближення з Плутоном отримала знімки його найбільшого супутника Харона.
Як повідомляється на сайті американського космічного агентства NASA, на фотографіях з високою роздільною здатністю, прийнятих 21 вересня 2015 року, помітні "марсіанські" каньйони і інші особливості рельєфу небесного тіла.
Найякісніше на сьогоднішній час зображення Харона отримане в результаті монтування знімків, зроблених науковими інструментами MVIC (Multispectral Visual Imaging Camera) і LORRI (Long Range Reconnaissance Imager) в інфрачервоному, синьому і червоному діапазонах випромінювання. На зображенні можна розглянути деталі рельєфу розміром до 2,9 кілометра.
Різноманітність ландшафтів на Хароні бідніша, ніж на Плутоні, однак і на супутнику карликової планети вчені помітили незвичайні структури. Так, їм вдалося краще розглянути Мордор - вкриту пилом темно-червону область на північному полюсі небесного тіла.
Нижче Мордора близько екватора супутника науковцям вдалося детально розглянути каньйон "марсіанських" розмірів. Він простягнувся вздовж екватора Плутона на відстані 1,6 тисячі кілометрів (діаметр супутника дорівнює 1,2 тисячі кілометра) - це в чотири рази довше, а в деяких місцях в два рази глибше Великого каньйону.
Вчені отримали зображення тільки з одного боку супутника. Ймовірно, величезна ущелина простягається і на протилежну від точки спостереження біці Харона.
Дослідники відзначають, що полярна область на Хароні і приекваториальні ділянки на Плутоні мають схожі особливості рельєфу. Також як і на карликовій планеті, на її супутнику дослідники виявили можливі сліди кріовулканізму з підповерхневого водяного океану. Ця водойма, на думку вчених, мігла існувати раніше, а зараз вона, швидше за все, замерзла.
New Horizons - автоматична міжпланетна станція NASA, запущена в рамках програми "Нові рубежі" (New Frontiers) і призначена для вивчення Плутона і його природного супутника Харона.
Запуск здійснено 19 січня 2006 року, з прольотом Юпітера (і гравітаційним маневром в його полі тяжіння) в 2007 році і Плутону - в 2015 році. Після прольоту повз Плутона апарат, можливо, вивчить один з об'єктів поясу Койпера. Повна місія станції New Horizons розрахована на 15-17 років.
Міжпланетна станція New Horizons залишила околиці Землі з найбільшою з усіх космічних апаратів швидкістю. В момент вимкнення двигунів вона склала 16,26 км/с (відносно Землі). Геліоцентрична швидкість склала 45 км/с, що дозволило б станції New Horizons піти з Сонячної системи навіть без гравітаційного маневру поблизу Юпітера.
Станція New Horizons максимально наблизилася до Плутона (12,5 тисяч км) 14 липня 2015 року в 14:50 за київським часом. Космічний апарат протягом 30 хвилин повинен був провести близько 150 наукових вимірювань. Однак існувала ймовірність, яка дорівнює 0,01%, що New Horizons може бути втрачено через зіткнення з частинками космічного пилу і великими тілами. Після прийняття "дзвінка" від міжпланетної станції, вчені переконалися в успішному виконанні нею своєї головної місії.
Очікується, що в 2019 році станція досягне планетоїда 2014 MU69 – об'єкта в поясі Койпера, обраного в якості можливої нової цілі для New Horizons.