Вчені виявили глибоко під гірським хребтом на Сицилії гігантську кишеню води, яка була втягнута гірськими породами мільйони років тому. І вона все ще перебуває там, повідомляє Live Science.
Дослідники вважають, що прісна вода опинилася у пастці під землею під час Мессінського кризи солоності. Тоді Середземне море висохло, оскільки дно океану навколо Гібралтарської протоки почало підніматися, ізолювавши його. Ймовірно, це піддало морське дно впливу дощової води, яка після цього просочилася до земної кори.
Дощова вода нагромадилася і утворила водоносний горизонт, який простягався на глибину від 700 до 2500 метрів під Гіблейськими горами на півдні Сицилії. З того часу він не зрушив з місця.
У ході нового дослідження вчені вивчили глибокі запаси підземних вод у формації Гела та навколо неї. Формація є відомим нафтовим резервуаром, тут є кілька свердловин, дослідники використовували загальнодоступну інформацію про них.
Вчені побудували 3D-модель водоносного горизонту і з'ясували, що він містить близько 17,5 кубічних кілометрів води, що більш ніж удвічі більше, ніж міститься в озері Лох-Несс.
Потім дослідники використали 3D-моделі, щоб простежити геологію цього регіону у минулому. Результати показали, що під час месинського періоду (7,2–5,3 мільйона років тому) прісна вода проникла в земну кору на кілька тисяч метрів нижче за нинішній рівень моря внаслідок кризи солоності. Внаслідок кризи рівень моря впав приблизно на 2400 метрів нижче за нинішній рівень у деяких частинах Середземномор'я.
Потім прісні води накопичувалися в шарі карбонатних порід, що діє як губка, де вода знаходиться між частинками породи. Вчені також змогли знайти ймовірний канал, який сприяв перенесенню води з дна Середземного моря під формацію Гела. На їхню думку, на цю роль підходить Мальтійський укіс, підводний стрімчак довжиною 300 кілометрів, що простягається на південь від східної околиці Сицилії. Усередині цього укосу і розташовується передбачуваний «трубопровід».
Вчені також зазначають, що Месинська криза солоності, яка тривала приблизно 700 тисяч років, раптово закінчилася «надзвичайно швидким» підвищенням рівня моря. Ймовірно, воно змінило умови тиску та «вивело з ладу весь механізм».
Можливо також, що мінеральні відкладення перекрили канал уздовж Мальтійського укосу, що запобігало змішуванню прісної та морської води у наступні мільйони років.
Раніше вчені заявили, що вода з поверхні Землі проникає глибоко в надра планети, і показали, як вона може змінити крайню частину металевого ядра. І ця знахідка може пояснити наявність тонкого шару матеріалу всередині нашої планети, який ставив у глухий кут геологів.