Останніми роками у розмовах про погоду часто-густо лунає префікс «най»: найтепліші, найсильніші, найчастіші. Такими звичними вже стали урагани, повені, посухи, зникнення деяких видів рослин і тварин, нові захворювання, затоплені суходоли та кліматичні біженці, пише старший науковий співробітник ІПММС НАН України Катерина Терлецька для ZN.UA.
У новинах регулярно згадується впевнений поступ цих вісників Апокаліпсису. Журналісти й екоактивісти навмисне перебільшують і переоцінюють окремі факти, виправдовуючи це тим, що тільки через алармістські та емоційні заклики можна привернути увагу до проблеми.
«Але через такі перебільшення й маніпуляції (як із маленькою Ґретою Тунберг) проблема клімату маргіналізується або перетворюється на страшилку на кшталт «ми всі помремо». Страх вбиває раціо й конструктивізм, лякаючи людей, що, зрештою, робить їх пасивними і нездатними діяти», - зазначає науковець.
Тим часом в Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) доволі гучно заявили про створення і впровадження в освітні програми в усьому світі такого предмета як «кліматична освіта».
Було запущено масштабний міжнародний проєкт Office for Climate Education (OCE), мета якого – створення інструментів для розуміння і дії, а також раціонального підходу до обробки нових даних та ідей.
Цей проєкт реалізується в рамках наукової освіти, в якій критичне мислення та можливість аналізувати й інтерпретувати дані є одними з найважливіших навичок. Запропонована OCE програма складається з кількох частин, від наукового розуміння процесів – до конкретних дій і соціальної відповідальності.
«Саме освіта є одним із найефективніших елементів глобальної реакції на зміну клімату та інші виклики людству. Через освітні програми, знання і критичне мислення ми можемо знаходити відповіді та формувати спільний план дій і адаптуватися до тенденцій, пов'язаних зі швидкими змінами клімату», - наголошує авторка.
Докладніше про те, як освіта може допомогти людству адаптуватися до швидких змін і що це за новий навчальний предмет – «кухонна наука», читайте у статті Катерини Терлецької «Кухонна наука».