Вчені з США заявили про те, що неандертальці були «жайворонками». І деякі сучасні люди, які також люблять прокидатися рано, мабуть, несуть у собі гени, успадковані від цих далеких предків, пише New York Times.
Близько 700 тисяч років тому лінії неандертальців та людей сучасного типу розділилися. Найімовірніше, що це сталося в Африці. Наші безпосередні пращури залишилися в Африці, а неандертальці мігрували до Євразії.
Близько 400 тисяч років тому стався ще один поділ. Гомініди, які поширилися на захід, стали неандертальцями, а їхні двоюрідні брати на сході – денисівцями.
Ці дві групи жили протягом сотень тисяч років, полювали та збирали рослини, доки нарешті не зникли близько 40 тисяч років тому. На той час люди сучасного вигляду вийшли за межі Африки та схрещувалися з неандертальцями та денисівцями. І сьогодні фрагменти з їхніх ДНК можна знайти у геномі сучасних людей.
Дослідження, проведені за останні кілька років Джоном Капрою, генетиком з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, та іншими вченими, показали, що деякі з цих генів передають перевагу у виживанні. Наприклад, імунні гени, успадковані від неандертальців та денисівців, могли захистити їх від нових патогенів, з якими люди не стикалися в Африці.
Капра та його колеги виявили також, що деякі гени, які люди сучасного типу успадкували від неандертальців та денисівців, пов'язані зі сном. У новому дослідженні вирішили перевірити, як ці гени впливали на добові ритми гомінідів.
Усередині клітин тварин щодня вступають у реакції сотні білків, піднімаючись та опускаючись протягом 24 годин. Вони впливають на те, коли ми засинаємо та прокидаємося, а також на наш апетит та метаболізм. Щоб вивчити циркадні ритми неандертальців та денисівців, вчені дослідили 246 генів, які допомагають контролювати біологічний годинник. Вони також порівняли гени вимерлих гомінідів та сучасних людей.
Дослідники виявили понад 1000 мутацій, які були унікальними тільки для людей, що нині живуть, а також для неандертальців і денисівців. Їхній аналіз показав, що багато з цих мутацій, ймовірно, вплинули на роботу біологічного годинника. Вчені також вивчили кілька варіантів «біологічного годинника», який сучасні люди успадкували від неандертальців та денисівців. Щоб зрозуміти їхній вплив на людей, дослідники вивчили дані Британського біобанку, бази даних, що містить геноми півмільйона добровольців.
Виявилося, що майже всі стародавні варіанти біологічного годинника підвищували ймовірність того, що добровольці були «жайворонками». "Коли ми це побачили, це був справді найбільш захоплюючий момент дослідження", - заявив Капра.
Ймовірно, пояснити те, чому давні люди були жайворонками, може географія. Люди сучасного типу жили в Африці неподалік екватора, тому тривалість дня і ночі була приблизно однаковою весь рік. Але неандертальці та денисівці перемістилися у вищі широти, де день став довшим влітку і коротшим узимку. За сотні тисяч років їх циркадні годинники, можливо, адаптувалися до нового середовища.
Коли давні люди вийшли за межі Африки, вони зіткнулися з необхідністю адаптації до життя у вищих широтах. Після того як вони схрестилися з неандертальцями та денисівцями, деякі з їхніх нащадків успадкували гени біологічного годинника, який краще підходив для нового дому.
Раніше вчені заявили, що рівень інтелекту у неандертальців був настільки ж високим, як і у Homo Sapiens. На це вказує на те, що вони не тільки розводили вогонь, але й використовували його для приготування їжі.