Велика червона пляма – одна із найзнаменитіших особливостей Сонячної системи. Це гігантський ураган, який астрономи спостерігають із 1600-х років. Але дата його появи, а також факт довголіття є об'єктом дискусій. Чи справді вчені спостерігають одну й ту саму особливість упродовж цього часу?
Тепер дослідники заявили про те, що вік Великої червоної плями може бути меншим, ніж вважалося, повідомляє Science Alert.
Велика червона пляма – це гігантський антициклонічний шторм (він обертається проти годинникової стрілки), розмір якого перевищує розміри Землі. Швидкість вітру тут перевищує 400 кілометрів на годину. Це свого роду символ, та його історія залишається загадкою.
Найраніші спостереження урагану були зроблені, ймовірно, в 1632 році, коли Герман Еббот використав свій телескоп, щоб подивитися на Юпітер. Через 32 роки інший спостерігач заявив, що бачив рух Великої червоної плями зі сходу на захід. У 1665 році Джованні Кассіні досліджував Юпітер у телескоп і відзначив наявність шторму на тій же широті, що і Велика червона пляма. Кассіні та інші астрономи спостерігали ураган до 1713 року і назвали його Постійною плямою.
Але потім астрономи втратили це місце і ніхто не спостерігав ураган протягом 118 років, поки астроном Самуель Генріх Шваббе не помітив чіткої структури овальної форми на тій же широті, що й Велика червона пляма.
І деякі вчені вважають, що це було перше спостереження поточної Великої червоної плями, що шторм знову сформувався на тій самій широті. У новому дослідженні вчені поєднали історичні записи з комп'ютерним моделюванням Великої червоної плями, щоб спробувати краще зрозуміти її.
«З вимірювань розмірів і рухів ми дійшли висновку, що дуже малоймовірно, що нинішня Велика червона пляма була Постійним штормом Кассині. Постійний шторм, ймовірно, зник десь між серединою XVIII і XIX століть, і в цьому випадку ми можемо сказати, що вік Червоної Плями зараз перевищує щонайменше 190 років», — заявив провідний автор дослідження Агустін Санчес-Лавега, професор фізики Університету Країни Басків у Більбао, Іспанія.
Діаметр Великої червоної плями 1879 року становив 39 тисяч кілометрів, відтоді він скоротився до 14 тисяч кілометрів. Крім того, ураган став круглішим.
Для розуміння розвитку урагану цінними є історичні дані, але спостереження за допомогою сучасних космічних апаратів надають важливу інформацію. Зокрема, за Великою червоною плямою спостерігали «Вояджер», «Галілео» та «Юнона».
Нещодавно «різні інструменти на борту місії «Юнона» на орбіті Юпітера показали, що Велика червона пляма неглибока і тонка в порівнянні з горизонтальним розміром, оскільки по вертикалі її довжина становить близько 500 км», — пояснив Санчес-Лавега.
Раніше вчені використали Великий бінокулярний телескоп, що розташовується на горі в Аризоні, та отримали знімки Іо – супутника Юпітера. І отримані знімки настільки детальні, що можуть конкурувати із зображеннями цього вулканічного світу, зробленими у космосі.