Комітет Нобелівської премії оголосив лауреатів у галузі фізіології та медицини. Ними стали троє вчених, що дослідили роботу периферичної імунної толерантності: Мері Бранкоу, Фред Рамсделл, Сімон Сакагучі. Їхні відкриттям дали імпульс для появи експериментальних методів лікування раніше хронічних або смертельних захворювань, як от гліобластома мозку чи червоний вовчак.
Агресивні форми автоімунних та онкологічних захворювань скорочують термін і якість життя. При класичному лікуванні хіміо та променевою терапією та ж гліобластома (злоякісна пухлина мозку) вбиває пацієнтів у середньому за рік-півтори часу. Автоімунне захворювання червоний вовчак ускладнює чи навіть унеможливлює вагітність і суттєво знижує якість життя.
Вчені-лауреати Нобелівської премії першими з’ясували, як саме працює периферична імунна толерантність. Розуміння процесів дозволило іншим науковцям розробити експериментальне лікування. У випадку з онкологією імунна терапія дозволяє організму краще розпізнавати ракові клітини. При автоімунних захворюваннях з'явився шанс лікувати не симптоми, а корінь проблеми: усувати дефекти, через які імунна система атакує власні тканини.
Саме периферична імунна толерантність відповідає за те, щоб організм не атакував власні здорові клітини. Дослідження того, як вона працює, розпочав у 90-х роках Сімон Сакагучі з Японії. А Мері Бранкоу та Фред Рамсделл підхопили і доповнили тему у 2000-х. Сакагучі виявив так звані Т-клітини та їх роль у регулюванні цілей для імунітету. Бранкоу та Рамсделл виявили ген Foxp3, відповідальний за “вмикання/вимикання” Т-лімфоцитів.
“Їхні відкриття стали вирішальними для нашого розуміння того, як функціонує імунна система і чому не всі ми маємо серйозні аутоімунні захворювання, — зазначив голова Нобелівського комітету Олле Кампе.
Окрім уже згаданих раніше гліобластоми та червоного вовчака, імунну терапію на основі регулювання діяльності Т-клітин тестують при цілій низці інших серйозних і раніше невиліковних захворювань. Хоча більшість із них все ще експериментальні, перебувають на етапі клінічних досліджень та не затверджені до масового використання.
У 2024 році Нобелівську премію з медицини присудили за відкриття мікроРНК. Її отримали Віктор Амброс та Гері Равкін. МікроРНК — це новий клас крихітних молекул РНК, які відіграють вирішальну роль у регуляції генів.