Міжнародна команда вчених вперше витягла ДНК людини з «цементу» на волоссі 1500-2000-річних мумій, яким самки вошей приклеювали свої яйця (до цього «цементу» потрапляли частинки шкіри голови), передає Phys.org.
Ці зразки ДНК, зібрані в Аргентині, дозволили отримати відомості про міграційні процеси доколумбової епохи в Південній Америці, кажуть вчені.
«Подібно до вигаданої історії про комарів у бурштині у фільмі "Парк Юрського періоду", що несуть у собі ДНК господаря-динозавра, ми показали, що наша генетична інформація може бути збережена в липкій речовині, що виділяється головними вошами на нашому волоссі», - каже лікар Алехандра Перотті, доцент кафедри біології безхребетних Університету Редінга, яка очолювала дослідження.
Досі давню ДНК вилучали частіше за все із щільних кісток черепа або з внутрішньої частини зубів, оскільки вони дають зразки найкращої якості. Однак останки черепа та зубів не завжди доступні, оскільки брати зразки з ранніх останків корінного населення може бути неетично або суперечити культурним уявленням, а також через те, що деструктивний відбір зразків завдає серйозної шкоди зразкам, що ставить під загрозу майбутній науковий аналіз.
Тому вилучення ДНК із цементу, що виділяється вошами, є вирішенням проблеми, тим більше що гніди часто зустрічаються на волоссі та одязі муміфікованих людей.
Крім аналізу ДНК, вчені також можуть зробити висновки про людину та умови, в яких вона жила, за розташуванням гнид на волоссі і довжиною цементних трубочок. Здоров'я та навіть причина смерті людей можуть бути визначені за допомогою інтерпретації біології гнид, вважають вчені.
Результати аналізу ДНК
Аналіз допоміг встановити стать кожної з трьох мумій та генетичний зв'язок між ними та людьми, які жили в Амазонії 2 тисячі років тому. Це вперше показує, що первісне населення провінції Сан-Хуан мігрувало з земель і тропічних лісів Амазонії на півночі континенту (на південь від сучасних Венесуели та Колумбії).
Всі вивчені останки стародавніх людей належать до основних мітохондріальних ліній у Південній Америці.
Дослідження дало ранній прямий доказ наявності полімавірусу клітин Меркеля. Цей вірус, відкритий у 2008 році, переноситься здоровою шкірою людини і в окремих випадках може потрапити в організм і викликати рак шкіри. Це дозволяє припустити, що головні воші здатні розповсюджувати цей вірус.
Аналіз ДНК гнид підтвердив ту ж схему міграції людських вошей - із північних районів Амазонії до центрально-західної частини Аргентини (Анди Сан-Хуан).
Результати морфологічного аналізу
Дуже маленький проміжок між гнидами і шкірою голови на стрижні волосся вказує на те, що всі мумії, ймовірно, зазнали впливу надзвичайно низьких температур у момент смерті, що могло стати однією з її причин. Воші покладаються на тепло голови господаря, щоб зберегти свої яйця у теплі, тому в холодному середовищі вони відкладають їх ближче до шкіри голови.
Коротші цементні трубки на волоссі корелювали з більш старими і/або менш зберігшимися зразками, що пояснюється руйнуванням цементу з часом.
Дослідження проводилося під керівництвом Університету Редінга у співпраці з Національним університетом Сан-Хуана (Аргентина), Університетом Бангора (Уельс), Музеєм природної історії Оксфордського університету та Університетом Копенгагена (Данія). Робота опублікована у науковому журналі Molecular Biology and Evolution.