Вчені за допомогою Дуже великого телескопа виявили біля білого карлика – залишків сонцеодібної зірки – гігантську планету. Як повідомляє Європейська південна обсерваторія, планета знаходиться так близько до зірки, що втрачає свою атмосферу, яка утворює навколо зірки газовий диск.
У ході дослідження вчені провели спостереження за сімома тисячами білих карликів, один з яких виявився несхожим на інші. Проведені спостереження підтвердили присутність в спектрі білого карлика водню, кисню і сірки. Дослідивши тонкі деталі спектру, вчені з'ясували, що ці елементи знаходяться в газовому диску, що падає на білий карлик, а не є частиною самої зірки.
Кількості речовин, які зареєстрували вчені, нагадують ті, які виявляються в глибоких шарах атмосфери гігантських крижаних планет, таких, як Нептун і Уран. Якщо б така планета оберталася на близькій відстані від гарячого білого карлика, його потужне ультрафіолетове випромінювання повинно було б зірвати її зовнішню атмосферу і тоді частина цього зірваного газу утворила б обертовий диск, що падає на поверхню білого карлика. На думку дослідників, саме це вони спостерігають у разі WDJ0914+1914: першу планету, що випаровується, на орбіті навколо білого карлика.
Вчені відзначають, що білий карлик дуже маленький, а температура його поверхні сягає 28 тисяч градусів Цельсія. Планета ж, яка обертається навколо нього, крижана, а її розміри приблизно в два рази більші, ніж у зірки. Оскільки вона обертається навколо гарячого білого карлика на близькій відстані, з періодом обертання всього 10 днів, високоенергетичне випромінювання зірки поступово здуває з планети її атмосферу. Велика частина газу летить у простір, але деяка частина його стягується в диск, що закручується і вихором втягується в зірку: кожну секунду на поверхню зірки випадає три тисячі тонн газу. Саме цей диск робить видимою нептуноподіну планету, яка інакше залишилася б прихованою від очей спостерігачів.
Зірки, схожі на наше Сонце, в кінці свого життя роздуваються, перетворюючись на червоних гігантів. Тоді відносно близькі до них планети поглинаються оболонками світил. У випадку з Сонячною системою така доля чекає на Меркурій, Венеру і навіть Землю – всі вони приблизно через п'ять мільярдів років будуть поглинені Сонцем. В кінцевому підсумку сонцеподібні зірки скидають в простір зовнішні шари своїх атмосфер, і на їхньому місці залишаються тільки їхні вигорілі ядра – це і є білі карлики. У такого залишку зірки все ще можуть існувати планети. Разом з тим, дослідники вперше виявили доказ того, що гігантська планета залишилася на своїй орбіті біля білого карлика.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій та культури.
Раніше астрономи помітили, що невелика галактика, розташована в групі Скульптор, поступоворуйнується гравітаційним впливом гігантської галактики, розташованої по сусідству з нею. Виявлена галактика належить до типу карликових сфероїдальних галактик, але, на відміну від інших подібних галактик, вона має витягнуту форму, спрямовану в бік NGC 253. Така форма галактики може вказувати на те, що на неї діє гравітаційний вплив більшої галактики, який сильніше діє на ближній бік.