Астрономи з Канарського інституту астрофізики виявили у Великій Магеллановій хмарі незвичайну групу зірок з низьким вмістом металів, оточену хмарою залізного пилу. Як повідомляє Naked science, у вивченні були задіяні теоретичні моделі формування пилу в навколозоряних оболонках і знімки, зроблені космічним телескопом Spitzer.
Зірки масою від однієї до восьми сонячних розвиваються за асимптотичною гілкою гігантів, перш ніж завершити своє життя у вигляді білих карликів. Саме під час цієї короткої, але важливої фази зірки розширюються до величезних розмірів і остигають, втрачаючи більшу частину маси через сильний зоряний вітер. Низька температура і висока щільність вітру надають ідеальні умови для конденсації частинок пилу в їх навколозоряних оболонках.
Пил, яка викидається зірками під час фази асимптотичної гілки гігантів, важлива для життя галактик, оскільки в ній містяться необхідні для утворення нових світил компоненти. В ході нового дослідження вчені спостерігали за групою зірок у Великій Магеллановій хмарі. Дослідники з'ясували, що зірки були утворені близько 100 мільйонів років тому і в них дуже мало металів, наприклад, заліза і кремнію.
Крім того, дослідники виявили, що подібний розподіл енергії в інфрачервоному діапазоні може бути отримано тільки в тому випадку, якщо залізний пил - головний компонент навколозоряних оболонок. Це незвичайне явище для зірок асимптотичної гілки гігантів. Раніше було відомо, що такі зірки, в основному виробляють силікати та магній, а також великі кількості кисню і кремнію. За результатами дослідження вчені вперше охарактеризували клас зірок з дивовижними спектральними властивостями.
Раніше астрономи помітили, що невелика галактика, розташована в групі Скульптор, поступово руйнується гравітаційним впливом гігантської галактики, розташованої по сусідству з нею. Виявлена галактика належить до типу карликових сфероїдальних галактик, але, на відміну від інших подібних галактик, вона має витягнуту форму, спрямовану в бік NGC 253. Така форма галактики може вказувати на те, що на неї діє гравітаційний вплив більшої галактики, який сильніше діє на ближній бік.