Від початку повномасштабної війни у пошуках безпечних місць для своїх сімей з України виїхало понад 14,5 мільйона українців, які мають різні професії. Про це недавно заявив уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубинець. Кожен із нас за цей час зіткнувся з тим, що сімейний лікар, педіатр, онколог, хірург або турботлива медсестра перебувають поза межами країни. Оскільки, крім того, що лікували нас і робили необхідні медичні маніпуляції, є ще й мамами або молодими бабусями, які вивезли своїх дітей та онуків за кордон.
За межами України опинилася величезна кількість медичних працівників. Частина їх працевлаштувалася в європейських країнах. Частина ще думає про повернення. Ми хотіли оцінити й зрозуміти, скільки медпрацівників Україна втратила під час війни. І не сумнівалися, що в цьому нам допоможе НСЗУ — ключове відомство в трансформації системи охорони здоров’я, яке, крім іншого, покликане займатися моніторингом якості наданих медичних послуг і є володільцем реєстру медичних працівників.
Отже, на початку листопада минулого року ZN.UA надіслало в НСЗУ запит із проханням надати інформацію щодо кількості лікарів та середнього медичного персоналу по місяцях (із 1 січня по 1 листопада 2022 року) в розрізі областей.
На наш запит НСЗУ відповіло довгим простирадлом даних, вочевидь розраховуючи, що ми в них потонемо і не розберемося в бюрократії та казуїстиці показників. Однак ми залучили фахівців, які в позаурочний час допомогли нам розібратися й звести дані у зрозумілу таблицю з очевидними результатами. Яким же було наше здивування, коли ми побачили, що за цей період загалом по країні кількість лікарів-спеціалістів… збільшилася на 4% (+4467), лікарів первинної медичної допомоги (ПМД) — на 4,2% (+1080), а середнього медичного персоналу — на 5,7% (+8961). Від’ємні показники ми побачили лише в Донецькій, Луганській та Чернігівській областях. І це попри те, що навіть міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко ще на початку червня в ефірі національного телемарафону заявляв: «В Україні до війни було близько 143 тисячі лікарів та 261 тисяча середнього медперсоналу. Зараз з України, за даними наших реєстрів, виїхали 2273 медпрацівники, у тому числі лікарі та медсестри, без урахування санітарок».
Очевидно, що ситуація відтоді навряд чи покращилась. Навіть зважаючи на похибку — ми припускаємо, що на окупованих територіях деякі лікарні не можуть вносити записи в ЕСОЗ (Електронна система охорони здоров’я), тому, цілком можливо, дані звідти можуть бути неактуальними. Однак, якщо вірити наданим НСЗУ цифрам, то медперсонал з України з 1 січня по 1 листопада 2022 року не тільки не виїжджав, а, навпаки, приїжджав. Як таке може бути?
Чому ми надаємо ці дані тільки тепер, я поясню трохи згодом. А зараз спробуймо розібратися, що можуть означати такі цифри.
А означають вони, що або міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко бреше, заявляючи про нестачу в Україні на цей час лікарів і середнього медичного персоналу через їх виїзд за кордон. Або бреше НСЗУ. Тобто відомство не володіє інформацією, не знає, скільки лікарів насправді є в країні, а отже не може правильно сформувати Програму медичних гарантій для населення України (ПМГ).
Це, своєю чергою, означає, що договори отримують лікарні, які свідомо не відповідають умовам закупівлі. Тобто медзаклади, заявляючи, що мають необхідний медперсонал для надання тієї чи іншої медичної послуги, насправді його не мають, а оплати за пакетами отримують. При цьому НСЗУ має чудову можливість контрактувати лікарні в ручному режимі: своїм — усе, чужим — закон. Як наслідок, пацієнт не отримує якісної медичної допомоги. І якщо, наприклад, пацієнта з інсультом привезли в лікарню, яка надає послуги за пакетом «Медична допомога при гострому мозковому інсульті» і отримує за це гроші, цілком може виявитися, що відповідних фахівців, які можуть надати допомогу пацієнтові, фактично в лікарні немає. Схема працює, а система втрачає пацієнта. В усіх сенсах.
Тимчасом деякі лікарні отримують фінансування за пакетом «Забезпечення збереження кадрового потенціалу» (ПКМУ № 1440, ст.132 (1). Це так званий «зарплатний» пакет, введений для підтримки тих медзакладів, які неспроможні виплачувати зарплати своїм лікарям та медичному персоналу в розмірі, визначеному політично.
І тут питання: якщо НСЗУ не має достовірних даних щодо кількості лікарів і середнього медичного персоналу в країні, то яким чином НСЗУ такі дані верифікує? Чи не виділяються ці кошти на тих неіснуючих медпрацівників, яких ми бачимо в наданих НСЗУ цифрах? Чи немає тут ще однієї схеми? Як перевіряються відомості, подані в НСЗУ обласними департаментами охорони здоров’я (ДОЗи)? Чи можна стверджувати, що серед останніх немає таких, які за приписи медпрацівників отримують відкати?
Сподіваючись прояснити ситуацію з допомогою додаткових запитань, зокрема й щодо того, що є джерелом даних про кадрове забезпечення закладів при контрактуванні, а також як відбувається перевірка достовірності інформації та документів, внесених в ЕСОЗ, 15 листопада ZN.UA надіслало НСЗУ ще один запит. Через тиждень ми отримали листа, що наш запит стосується надання великого обсягу інформації, отже НСЗУ продовжує термін розгляду до 20 робочих днів. Тимчасом усі терміни давно спливли, однак відповіді ZN.UA досі так і не отримало і має намір звернутися із судовим позовом до НСЗУ.
А тепер повернімося до питання, чому ми надаємо цю інформацію саме зараз. Досвідчені люди — головні лікарі державних медзакладів і приватних клінік — проконсультували нас, сказавши, що, крім схем на приписі лікарів, є ще одна. Це припис медичних послуг, які начебто надані медзакладами (насправді — ні) і за які вони отримують гроші від НСЗУ.
На жаль, роботу за НСЗУ і за нас (оскільки ми не мали вихідних даних) виконав Офіс генпрокурора, викривши на Буковині приватну клініку, яка привласнила мільйони гривень від НСЗУ. (До речі, Наталія Гусак до призначення головою НСЗУ з січня 2020 року обіймала посаду заступника голови Чернівецької ОДА, координатора медичного напряму.)
«За даними слідства, — повідомляє Офіс генпрокурора, — керівник приватної клініки, його дружина — ФОП та ще троє співробітників медустанови налагодили механізм заволодіння бюджетними коштами, отриманими від держави як відшкодування за надання послуг населенню.
Упродовж 2022 року лікарі вносили до електронної системи охорони здоров’я неправдиві відомості про послуги, яких насправді заклад не надавав». Переважна більшість пацієнтів цих послуг не отримувала, а держава безпідставно виділила медзакладу за ці послуги понад 8 млн грн. Незаконно отримані кошти представники медустанови легалізували шляхом перерахування на рахунки підконтрольних суб’єктів господарювання.
За процесуального керівництва Чернівецької обласної прокуратури п’ятьом особам повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.
Ще один схожий випадок набув розголосу в листопаді у Дніпропетровській області. Директорка одного з медзакладів, залучивши начальника управління, завідувача відділення та чотирьох лікарів, розробила масштабну схему незаконного заволодіння бюджетними коштами. Фігуранти вносили до відповідних баз інформацію про надання медичних послуг неіснуючим пацієнтам і безпідставно отримали від НСЗУ 67 млн грн бюджетних коштів.
І все це — під час війни, коли держава просить допомоги в міжнародних донорів. А скільки ще таких ділків є по країні, тоді як НСЗУ не володіє даними і нічого не робить задля виправлення ситуації? Боїмося навіть припустити — можливо, нічого не робить свідомо, бо такі схеми дахує? І саме тому не відповідає на запити, які можуть зробити це очевидним?
Обсяги безконтрольного фінансування «мертвих душ» з числа медперсоналу, що виїхав, і «мертвих (ненаданих) послуг» пацієнтам, які навіть не здогадуються, що на них списують бюджетні кошти, насправді можуть обчислюватися не мільйонами (спійманих за руку пройдисвітів від медицини), а мільярдами гривень. А якщо це справді так, значить за місяці війни в країні вибудувано злочинну піраміду, де «у темі й на паях» усі рівні: від сімейного до головного лікаря, від чиновників мерій і обласних ДОЗів до МОЗ і НСЗУ?
Більше матеріалів Алли Котляр читайте за посиланням.