UA / RU
Підтримати ZN.ua

Цінності як дороговкази наших дій

У ціннісній системі соціуму в нас домінують вітальні цінності, пов’язані з цінністю безпеки.

Автор: Ірина Кириченко

Соціологія цінностей - окремий напрям у соціологічній науці. Та й усі соціогуманітарні науки з давніх-давен проявляли інтерес до проблематики цінностей - за основу тут бралися життєві устрої давніх греків та римлян, далі вивчалася епоха Середньовіччя, пізніше - модерн, і так триває аж до наших днів. Чому цей напрям є настільки важливим у науці? До того ж цікаво, що саме дає поступ людям і загалом цивілізації - прийнятні для суспільства цінності, які стали дороговказами, чи певну морально-економічну доцільність, яка вимагає підживлення від загальних основ людського спільного буття.

Наш співрозмовник - головний науковий працівник Інституту соціології НАНУ, доктор філософських наук, професор Анатолій Ручка.

Значення політико-ідеологічних цінностей зростає

- Від самих початків саме цінності соціуму визначали, як треба жити, як повинен змінюватися світ, словом - «те, як повинно бути». Нині в соціології ми вивчаємо «те, що є» (важливість певних сторін життя людей) і «те, що має бути», бо молодь більше за всіх заглядає в майбутнє. Хоча й традиції, звичаї переходять від покоління до покоління і досі мають неабияке значення.

Наприклад, за доби Середньовіччя така цінність, як честь, була показником розрізнення соціальних верств - честю керувалася аристократія. Серед кріпаків та робітників ця цінність нівелювалася. А сьогодні можна сказати, що від неї залишилася цінність престижу, репутації.

Ціннісна проблематика надзвичайно загострилася. Соціологи констатують: у соціумі розширюється зона невпевненості, розгубленості, зона ризиків. Так буває, коли населення переживає часи динамічних, радикальних змін, і треба за щось «вчепитися» - за якісь чинники, які дуже мало змінюються для того, щоб життя стабілізувалося. Відтак актуалізуються цінності.

Наука чітко встановила, що система цінностей у людини формується до двадцяти років. Щоб вони змінилися, потрібні радикальні перетворення, які були в нашій державі 1991 року: тоді змінилися влада, економічний режим, власність перетворилася з «народної» на приватну - так відбулася трансформація суспільства. Проте надбані з дитинства цінності людина несе в собі все життя. Тому в літературі цінності часто-густо визначаються як трансситуативні - вони здебільшого не залежать від життєвих ситуацій і дуже повільно змінюються, бо є дороговказами нашого життя: кличуть до нових обріїв, мають особливий статус у мотивуванні поведінки, орієнтують в житті.

Часто запитують: а чи має місце в нашому суспільстві ціннісний конфлікт? Якщо говорити про політичні орієнтації соціуму, то в нас є «ліві», «праві», «центристи» і «неідентифіковані». Чільними в «лівій» системі цінностей є рівність, справедливість, загальнонаціональна власність та відсутність значного соціального розшарування. Цінності «правих» - це свобода, приватна власність, незалежна держава, демократичний розвиток, національно-культурне відродження. «Центристи» ж орієнтуються як на державну незалежність, демократичний розвиток країни, так і на соціальну рівність. До речі, в розвинутих країнах симпатії та орієнтації більшості населення тримаються саме «центру».

За опитуваннями нашого інституту, в 1994 році «лівих» серед нашого населення було 22%, а в 2012-му -20%. Тобто в соціумі постійно присутні «ліві» орієнтації. «Правих», відповідно, було 10% і 13%. «Центристів» було 9%, стало 14%. «Неідентифікованих» - 59%, у 2012-му - 53%.

Коли «неідентифіковані» ідуть на вибори, їхня частка зменшується до 3-4%.

Словом, зміни відбуваються, але не такі, яких хотілося б, - адже живемо все-таки в новому суспільстві. Та хочеться сподіватися, що саме за «центризмом» в Україні перспективне майбутнє. Недавні вибори показали, що в нас є 13% «лівих» (за нашим опитуванням - 20%), - виявилося, що вони голосували не тільки за комуністів, а й за Партію регіонів та інші, в чиїх програмах було обіцяно соціальну рівність і справедливість. Якщо об’єднати «центристів» і «правих», їхня кількість уже перевищує кількість «лівих»: серед перших переважають соціал-демократи, «зелені», ліберали різного штибу, а серед других - націонал-демократи, націоналісти. Населення показало, що сьогодні воно підтримує ці політичні сили, а отже, в нас знову зростає значення політико-ідеологічних цінностей.

Передусім -
безпека і цікава робота

Ми аналізували ціннісні зміни в індивідуальних індексах (рейтингах) громадян за п’ятибальною шкалою у 1991-2012 роках. Частина індексів підвищилася (див. табл.1).

Характерно, що певна частина індексів знизилася, проте вони залишилися для респондентів на найвищому рівні за значенням (див. табл. 2).

З 1991-го по 2012 рік не змінився такий індекс, як можливість критики та демократичного контролю рішень владних структур, - він становив і становить 3,53 бала.

У ціннісній системі соціуму в нас домінують вітальні цінності, пов’язані з цінністю безпеки. У зв’язку з тим, що рівень життя людей в Україні не задовільний, вони турбуються про безпеку сім’ї, здоров’я, дітей і добробут. Показово високе місце в рейтингу цінностей посідає цікава робота. Ми розгубили гарантії роботи, тому і молодь, і люди середнього віку орієнтуються на прагматику, на заробіток, на умови роботи. Проте навіть на цьому безрадісному тлі зростає цінність цікавої роботи.

Загалом цінності не існують ізольовано, вони обов’язково групуються. На основі наших даних було визначено цінності безпеки, цінності соціального комфорту, самореалізації, демократії. Це своєрідні блоки. Цінність безпеки в 1991 році становила 4,74 бала, нині - 4,67 бала за п’ятибальною шкалою. У 2000-му цінність безпеки злетіла до 4,87 бала, потім знижувалася аж до кризи 2009 року, коли знову підвищилася. Нині цінність безпеки трохи знизилася.

Блок соціального комфорту включає в себе соціальну рівність, стабільність, створення в суспільстві рівних можливостей для всіх людей, щоб сенс їхнього життя був більш-менш визначений. У 1991 році цінність соціального комфорту була на рівні 4,04 бала, у 2000-му - 4,27, далі почала зменшуватися, і в 2012-му становить вже 3,78 бала. Можна сказати, що це - прояв соціального очікування другої хвилі кризи.

Блок цінностей самореалізації - це цікава робота, соціальне визнання, можливість здобути добру освіту, розширити свою культурну компетентність. У 1991 році зазначені цінності становили 3,81 бала, у 2003-му їх значущість підскочила до 4,09, а в 2012 році знову повернулася до 3,8 бала. Проте цей блок цінностей не зреагував на кризу.

У блоці цінностей демократії представлено політико-громадянські цінності, а саме - державна незалежність, демократичний розвиток, свобода слова, демократичний контроль рішень влади, можливість підприємницької діяльності. У 1991 році цінність демократії визначалася громадянами на рівні 3,25 бала, у 2003-му - 3,56, а в 2012-му - 3,54 бала.

Інакше кажучи, за цінність безпеки в нас виступають до 90% людей, за цінність соціального комфорту -70 і самореалізації - 60%.

Активні реалісти -
наша надія

Питання цінностей у сучасному світі набуває дедалі більшої актуальності. Згідно з теорією Рональда Інглгарта, всесвітньо відомого дослідника цінностей, президента Асоціації всесвітнього дослідження цінностей, у ментальності людей в розвинутих країнах (передусім у США) відбулися революційні, радикальні зміни, пов’язані зі зростанням рівня та якості життя. Він перевіряв свою теорію емпірично по всьому світу. Виявилося, що в бідних країнах поширені матеріалістичні цінності (насамперед економічна та фізична безпека і соціальний комфорт). А в багатих, де економічну та фізичну безпеку гарантовано, увага людей перемикається на інші чинники: на якість життя, самореалізацію, участь у політичних, громадських, екологічних рухах. Тобто в розвинутих країнах більше орієнтуються на постматеріалістичні цінності. Молодь, яка дивиться в майбутнє, передусім на них і зосереджена. Дослідник висунув оптимістичну ідею: зростає багатство країни - матеріалістичні цінності замінюються на постматеріалістичні, більш гуманітарні.

А що ж відбувається в нас? Вивчаючи проблематику цінностей, ми визначили три ціннісні типи людей: «матеріалісти», «постматеріалісти» та «проміжний тип», у якому поєднуються цінності, притаманні першим двом типам. У 1991 році в нашій країні було 62% «матеріалістів», 31 «проміжних» та 7% «постматеріалістів» (не слід забувати, що таким чином характеризували себе ще фактично радянські люди). У 1994 році, коли країна була в економічному «проваллі», «матеріалістів» вже було 74%, «проміжних» 25 і «постматеріалістів» 0,7%. Під час фінансово-економічної кризи 2009 року «матеріалістів» виявилося 69%, «проміжних» 29 і «постматеріалістів» 1%. А в 2012 році відбулося повернення до «докризових» цифр - 58%, 40 % і 2% відповідно. Цього року ми опитували 1800 респондентів, і «постматеріалістів» серед них виявилося 34 особи - переважно люди з вищою освітою, заможні, люди при владі, а також «просунуті» громадяни, які орієнтовані на демократичні цінності і вірять в «українську мрію».

Німецький дослідник Гельмут Клагес вважає, що в певному плані Інглгарт не має рації: він одномірно підходить до вимірювання ціннісних змін - справді, цінності змінюються, але змінюється багатомірно. У суспільстві, наприклад, є люди, які ходять до церкви, орієнтуються на традиції, традиційні чесноти. Паралельно в соціумі спостерігається й відмова від традиційних цінностей - говоримо про молодь, нонконформістів, які сповідують гедонізм. Окрім цього, є розчаровані - ті, хто не вірить у нинішню дійсність. Це переважно люди старшого покоління, які ностальгують за радянським часом.

Водночас маємо найперспективніший тип людей - це ті, хто не забуває про традиції і орієнтується на цінності сьогодення. Люди цього типу добре ставляться до християнських цінностей, але також не проти й самореалізації, гедонізму та прагматики. Гельмут Клагес називає їх активними реалістами. Це визначення відповідає тому типу людей, який ми назвали «проміжним» і який зараз становить у нас 40% населення. Ці люди - наша надія.

Власне, ми можемо визначити традиційні, модерні і постмодерні ціннісні системи. Інглгарт вважає, що традиційні суспільства, які і досі існують поряд з розвинутими, не можуть ліквідувати дефіцит життєвих благ та ресурсів. Ми ж, відштовхнувшись від одного берега цивілізаційної річки, досі крутимося у вирі і не знаємо - чи пристанемо до іншого берега, наздоганяючи передові суспільства. У традиційних суспільствах більшість населення - матеріалісти, які турбуються про фізичне виживання. А модерне суспільство - це суспільство індустріальне. У розвинутих країнах більше постмодерну, а в нас поки що індустріальне суспільство з аграрним та постіндустріальним (інформаційним) «доважками».

Покладатися на себе в суспільстві дефіциту засобів для життя

Часто запитують: чому наші люди ставлять питання незалежності не на перше місце порівняно з вітальними цінностями? Людина передусім орієнтована на свої найближчі обрії - сім’ю, родичів, друзів. На додачу ми живемо в суспільстві, яке не може ліквідувати дефіцит засобів для життя. У нас великий клас незаможних людей і, на жаль, неосвічених - у цілому в соціумі відбувається зниження рівня грамотності.

Моніторинг нашого інституту містить питання щодо того, як респонденти пристосувалися до сучасного життя. Згідно з відповідями, є люди, які активно пристосувалися до реалій і задоволені життям, ще одна частина - в пошуку, а є такі, хто не пристосувався і не хоче підлаштовуватися. Гадаю, останні - а їх приблизно третина населення - перебувають у ситуації аномічної деморалізованості («аномія» означає «безнормність»). Від попередньої системи вони відірвалися, до ринкової системи не пристали й перспектив для себе не бачать, бо є людьми переважно старшого віку.

Цікаво розглянути, як оцінюють основні блоки цінностей інтернали (які покладають відповідальність за все, що з ними відбувається, на самих себе) та екстернали (які в поясненні того, що з ними відбувається, посилаються на зовнішні чинники, включаючи уряд та олігархів, а також на несприятливі обставини). Виявляється, екстернали трохи більш орієнтовані на безпеку (4,65 бала за п’ятибальною шкалою порівняно із 4,61 бала в інтерналів). Інтернали ж у свою чергу більше тримають курс на соціальний комфорт (3,72 бала порівняно з 3,82 бала в екстерналів). Самореалізацію інтернали оцінили в 3,99 бала порівняно із 3,79 бала в екстерналів. Демократію як цінність інтернали оцінили в 3,58 бала порівняно з 3,50 бала в екстерналів. Людей, які в усьому покладаються на себе, більше приваблює нормальна соціальна обстановка.

Власне, на цінностях базується людська культура. Та й політику роблять люди зі своїми ціннісними орієнтирами. Майбутнє - за постматеріалістичними цінностями. Саме вони мають слугувати за дороговказ. Сьогодні ваги набуває ціннісний тип активних реалістів, а це - добра ознака.