Ось уже другий тиждень ми спостерігаємо волонтерську активність: напередодні Різдва кожна нормальна людина хоче допомогти ближньому, особливо якщо ближній - покинута дитина.
Активісти запитують: "У який дитячий будинок віддати іграшки й цукерки? Якому інтернату допомогти? Які заклади мають реальну потребу?" На жаль, відповіді на такі запитання не дуже влаштовують запитувачів. Дитячі правозахисники абсолютно упевнені в тому, що разові поїздки до дитячих будинків та інтернатів - зло. Причин так думати - кілька.
По-перше, діти, які опинилися в інтернатах, потребують зовсім не цукерок на свято. Їм дуже потрібна сім'я, близький дорослий, стабільні підтримуючі стосунки. Солодощі ж ніяк не допомагають у задоволенні цього бажання. На тлі гострої потреби в сім'ї все інше перетворюється на фарс.
По-друге, система інтернатів шкодить дітям, їхньому здоров'ю, душі й розвитку. Створена в радянські часи як накопичувач для дітей ворогів народу, вона й донині є каральною, зацикленою на самозбереженні і далекою від допомоги дитині. Хай яким гарним здається інтернат збоку, для дитини він згубний. І що гарніший вигляд він має, то більше брехні й лиха несе в суспільство: так ми заспокоюємо себе ілюзією того, що дітям там добре, бо в них усе є. І в них справді є все, крім головного - рідної людини поруч.
Завжди слід приміряти це "щастя" на себе - мати безплатну їжу і телевізор, але відмовитися натомість від дітей і батьків, жити серед чужих. Коли приміряєш - якось усе відразу стає зрозуміло.
По-третє, збираючи кошти на дитячі будинки, мало хто думає про те, як ці збори допомагають самим дітям. Даючи гроші для розвитку і підтримки системи, ми стаємо співучасниками злочину проти дитинства, який продовжує скоювати держава. Щомісячне утримання дитини в інтернаті обходиться платникам податків від 10 до 17 тис. грн. У прийомну сім'ю ми з вами віддаємо менше - до 3 тис. грн на дитину. І порівняння внеску в самого хлопчика чи дівчинку - зовсім не на користь системи інтернатів і дитбудинків. Держава вишукує способи заощадити, а жертвами - вихованцями системи - сьогодні є 104 тис. дітей. І нам потрібно думати, як позбутися інтернатів і перетворити їх на заклади сімейної підтримки, а не як відіслати новорічну передачку в місце ув'язнення ні в чому не винної дитини.
Про шкоду солодощів багато не говоритиму. Щороку в новорічні свята ми чуємо, що діти потрапляють до інфекційних відділень; підлітки з дитбудинків продають подаровані цукерки і купують на ці гроші алкоголь або ж обмінюють подарунки на сигарети в персоналу; про безліч інших принад, не зрозумілих сторонньому добросердому активістові.
От і виходить, що подарунки в дитбудинок на Новий рік - це задоволення наших ілюзій, амбіцій і душевних поривів, але аж ніяк не допомога і не користь для чужої нещасної дитини.
Якщо хочете допомогти Україні позбутися ганебного явища інтернатів, свої зусилля слід спрямувати на підтримку справді слабкого - багатодітної бідної сім'ї, самотнього батька, дитини загиблого воїна, юного спортсмена або таланта, чиї батьки не мають достатніх коштів на його розвиток, сім'ї, де один з батьків хворий або хвора сама дитина.
Так само правильно буде допомагати тим, хто вийшов з системи і більше її не цікавить, - випускникам і випускницям дитячого пекла. Їхнє життя вже зіпсоване дитинством у каральній структурі, а сім'ї та близьких у них немає. Допомагати таким людям морально непросто, бо їхня поведінка, зовнішній вигляд і реакції на допомогу не дуже відповідають нашим очікуванням, але цілком адекватні попередньому життю, запропонованому їм нашим суспільством.
Щасливе Різдво для дітей - це Різдво поруч із мамою і татом. Хочеться побажати батькам України виділити спеціальний час, щоб присвятити його саме дитині. Це і є найдорожчий і найрідкісніший подарунок, який ми можемо зробити на свято. А якщо це робити не тільки у свята, то це точно змінить наше майбутнє.