Більшість статей, присвячених Олімпіадам, починається з опису античних Олімпійських ігор, що проводилися з кінця VIII ст. до н.е. по кінець IV ст. н.е., і вказують на основну вимогу до учасників на період проведення ігор - припинення війн і проведення в Олімпії мирних переговорів щодо врегулювання наявних конфліктів.
До певного періоду Олімпійські ігри несли в собі щось більше, ніж просте змагання найкращих. Це була ідеологія, сенс життя. Надалі вони поступово перетворювалися зі спортивного змагання й значущої суспільної події на суто розважальний захід.
Процес реанімування Олімпійських ігор розпочався 1896 року. 1992-го Міжнародний олімпійський комітет (МОК) відродив традицію Олімпійського перемир'я, звернувшись до всіх держав із закликом його дотримуватися.
1993 року Генасамблея ООН це починання підтримала, ухваливши відповідну резолюцію, а саме: дотримуватися "Олімпійського перемир'я" протягом періоду, що починається за сім днів до відкриття і закінчується через сім днів після закриття кожних Олімпійських ігор. У зв'язку із цим перед проведенням Олімпійських ігор ухвалюють резолюцію під назвою "Утвердження миру і побудова кращого світу за допомогою спорту та втілення олімпійських ідеалів". Наскільки вона успішна?
1992 рік. Після застосування ООН санкцій проти Югославії (у зв'язку з відносинами, що склалися між нею з одного боку і Хорватією та Боснією і Герцеговиною - з іншого) країну не допустили до участі в Олімпіаді-92. Щоб допустити спортсменів колишньої Республіки Югославія до участі в Іграх XXIII Олімпіади у Барселоні, МОК проводив переговори з ООН. У результаті югославських спортсменів допустили до змагань як "незалежних учасників Олімпійських ігор".
1994 рік. Попри облогу столиці, спортсмени Боснії і Герцеговини брали участь в Олімпійських іграх, відродивши тим самим надію на перемир'я в Сараєво, яке розривали конфлікти. Після скоординованих дипломатичних зусиль прогрес такого масштабу спостерігався вперше в сучасній історії Олімпійських ігор.
1998 року висока напруженість зберігалася в регіоні Перської затоки. Дотримання Олімпійського перемир'я відповідно до резолюцій ООН дало можливість генеральному секретареві Кофі Аннану шукати дипломатичне вирішення кризи в Іраку. Було підписано Меморандум про порозуміння між ООН і урядом Іраку.
2000 року МОК заснував "Міжнародний фонд "Олімпійське перемир'я" (Фонд), місією якого є просування олімпійських ідеалів, служіння справі миру й дружби, розвиток міжнародного порозуміння. Зокрема - дотримання Олімпійського перемир'я, заклик до припинення всіх бойових дій на час Олімпійських ігор у місці проведення і за його межами.
Завдяки зусиллям Фонду 2000 року під час церемонії відкриття Ігор XXVII Олімпіади в Сіднеї делегації Південної та Північної Кореї марширували разом під прапором Корейського півострова. Попри початок бомбардувань 2003 року, спортсмени Іраку, а також Афганістану взяли участь в Олімпіаді-2004. На Лондонській Олімпіаді 2012 року всі десять спортсменів Сирії підписалися на стіні Олімпійського перемир'я, продемонструвавши тим самим силу спорту.
Ідеї, що були основоположними під час проведення Олімпійських ігор у Стародавній Греції, закладено у підвалини й сучасних Олімпійських ігор.
Спорт невіддільний від політики і, як в античні часи, так і в сучасному світі, поза політикою не існує. Прикладом може слугувати відсутність на Олімпіаді 2010 року делегації Республіки Косово, на участь якої в Олімпіаді як незалежної держави наклали вето окремі члени МОК. Не змогли бути присутніми на одній з Олімпіад президенти Білорусії й Зімбабве - їм відмовила в отриманні віз влада країни, в якій проводилися Олімпійські ігри.
Відмови в прийомі окремим політикам, які, на думку державних діячів приймаючої сторони, є негідними бути присутніми на Олімпійських іграх, - не поодинокі.
Ці дії вступають у протиріччя з нормами Олімпійської хартії. На мою думку, не допустити такі ситуації є безпосереднім завданням президента МОК і керівництва Фонду, основні функції яких полягають у проведенні мирних переговорів задля дипломатичного врегулювання наявних конфліктів.
У багатьох випадках зусиль Фонду достатньо для вирішення проблем і нестандартних ситуацій. Наприклад, у разі, якщо країну з якихось причин відсторонено від участі в Олімпійських іграх, спортсменів допускають до участі як незалежних олімпійських учасників.
Описані випадки є результатом як позитивної роботи Фонду, так і, на жаль, на мій погляд, недостатньої ваги в суспільстві його представників.
Результати діяльності Фонду залежать від багатьох чинників. Один з основних - це учасники - члени Ради директорів Міжнародного центру "Олімпійське перемир'я" (Центр). Їхньою метою є сприяння процесу врегулювання, дотримання Олімпійського перемир'я, заклик до припинення всіх бойових дій під час Олімпійських ігор у місці проведення і за його межами, а також проведення мирних переговорів щодо врегулювання наявних конфліктів.
Центром управляє рада, яка складається з видатних діячів спорту й політики. До ради входять члени МОК, члени національних олімпійських комітетів, олімпійські чемпіони, члени уряду Греції, нобелівські лауреати та ін. Географія членів Ради директорів Центру досить широка, оскільки до ради входять представники всіх континентів.
Центр відповідає за реалізацію проектів, пов'язаних з глобальним заохоченням культури миру за допомогою спорту й олімпійських ідеалів, відповідно до принципів і політики, встановлених Фондом.
Головний штаб Центру розташований в Афінах, що, на думку організаторів, символічно, з відділенням зв'язку в Лозанні й символічним офісом в Олімпії.
Діячі спорту і політики, видатні люди сучасності, здійснюють свою діяльність у 31 місті світу. В Афінах - четверо, у Москві й Парижі - по двоє, в інших містах - по одному.
Таким чином, беззастережний лідер серед міст, що є каркасом Міжнародного олімпійського руху за індикатором "Міжнародний фонд "Олімпійське перемир'я", - це Афіни. Далі йдуть Лозанна, Москва і Париж. Питома вага чотирьох провідних міст становить менше ніж чверть (22%) від загального числа, що свідчить про розмитість командних міст і про відсутність особливого впливу кожного з них на процеси, що відбуваються в цьому сегменті. Виняток становлять хіба що Афіни.
В одному зі звітів провідної консалтингової компанії A.T.Kearney за 2015 рік за показником "Політична участь" ключову роль відіграє наявність у містах посольств, консульств, мозкових центрів, міжнародних організацій, конференцій на політичну тематику, установ із глобальним охопленням. Лідерами зазначеного індикатора за перерахованими сегментами є Вашингтон, Брюссель, Женева, Нью-Йорк.
Виходячи з цього, розміщення вузлів каркаса Міжнародного олімпійського руху за індикатором "Міжнародний фонд "Олімпійське перемир'я", символічного в Афінах, а також в інших провідних містах - Лозанні, Москві й Парижі, не є ефективним для виконання основних функцій сприяння процесу політичного врегулювання, дотримання Олімпійського перемир'я, заклику до припинення бойових дій, а також до проведення мирних переговорів щодо врегулювання наявних конфліктів. Ці дії МОК і Фонду мають декларативний, символічний або половинчастий характер і не є повною мірою дієвими.
Спорт без політики неможливий. Завданням лідерів Фонду і Центру є використання свого імені, авторитету на благо й для сприяння побудові мирного і кращого світу. Якщо наявних зусиль недостатньо, слід залучати діячів, які нині є незаперечними авторитетами для всього людства, зокрема - провідних політиків світу, а також діячів мистецтва, науки тощо.