UA / RU
Підтримати ZN.ua

Медреформа. Розтяжка президента

Не робити нічого, залишити все як є, і тоді 600 лікарень будуть провалені? Чи забрати гроші в 1000 лікарень і віддати тим, які нічого не робили й не можуть надати якісних послуг?

Автор: Алла Котляр

Президент, вочевидь, не зрозумів, що рейтинг він втратить і так і так. У який бік не повернув би реформу. Із її продовженням важко буде тим, хто не готувався і кого не підстрахувало міністерство. Заслужено важко. Але це - рух уперед.

Із відкотом буде завдано удару по найпередовіших підрозділах галузі, які до реформи готувалися, впорались і отримали заслужене збільшення бюджету.

Дивно, що ніхто з оточення Зеленського не може йому це компетентно пояснити. Що при ризику однакових втрат наступ - краще, ніж здача позицій. Тим більше коли йдеться ще й про бойовий дух цілої армії медиків, які повірили в реформу.

Проте 1 квітня другий етап медреформи розпочався, а вже 6 травня міністр Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) Максим Степанов, який спочатку реформу начебто підтримував, вийшов на брифінг в оточенні своїх заступників із заявою, що все йде неправильно, впродовж двох тижнів буде проведено аудит медреформи, тарифи - переглянуто, і, взагалі, все буде інакше.

Аудиту поки що не провели. Тарифів теж не переглянули. З'являються обережні заяви про те, що це зроблять наступного року.

Зате Максим Степанов оголосив про подачу документів на спрощену, "карантинну" процедуру добору на посаду керівника Національної служби здоров'я України (НСЗУ). 2 і 4 червня було проведено онлайн-співбесіди міністра з кандидатами. Кабмін ось-ось має оголосити "переможця" цього досить непрозорого добору. Не через конкурс, а за рішенням міністра. Найімовірніше, ним стане ексдепутат від БПП, а нині в.о. директора Кіровоградського онкоцентру Костянтин Яриніч.

Про те, що відбувається з медреформою і з МОЗ, DT.UA розмовляло з однією із кандидаток на посаду керівника НСЗУ, генеральною директоркою директорату медичних послуг МОЗ Оксаною Сухоруковою.

Facebook/ Оксана Сухорукова

- Оксано Сергіївно, напередодні співбесіди в МОЗ було виявлено випадок захворювання співробітника на коронавірус. Ви продовжуєте працювати? Тести співробітникам проведено?

- Мені тесту не робили, як і моїм підлеглим, які тісно співпрацюють із відповідним підрозділом. Більше того, офіційно нас ніхто навіть не повідомив про цей випадок. Про те, що в МОЗ коронавірус, я дізналася зі ЗМІ. І навіть тепер масок нам не видали, всередині міністерства не посилили жодних заходів безпеки. У мене є маски й антисептик, який мені дали волонтери.

- Як відбувалася процедура "добору" на посаду керівника НСЗУ?

- Її організація, як на мене, була вкрай дивною. Мені, наприклад, не було надано жодних технічних можливостей пройти інтерв'ю в Zoom, хоча я й працюю в МОЗ. Робочий комп'ютер у мене є, але на ньому немає звуку, мікрофона. Щоб забезпечити хоч якусь відкритість і прозорість процедури, НСЗУ запропонувала кандидатам свій майданчик. Це - на іншому краю Києва. В обідню перерву я поїхала туди пройти співбесіду, і, доки поверталася на робоче місце, мене почали розшукувати відділ кадрів та держсекретар. Очевидно щоб скласти акт про відсутність мене на робочому місці. Хоча на співбесіду о 13:30 я була запрошена саме управлінням персоналу, і вони чудово знали моє місцеперебування.

Запитання міністра під час "добору" теж були дивними. Наприклад, чи мають тарифи на послуги розраховуватися прозоро, і, коли так, "як ви це розумієте"? Ну розгорніть нормативні документи, протоколи засідань експертних груп, прочитайте, чи це було зроблено прозоро. Мене дивує, що міністр два місяці на посаді, а й досі не знає, де в міністерстві лежать документи.

При цьому пан Степанов уже сказав, що тарифи буде переглянуто і буквально за кілька тижнів МОЗ озвучить якісь "чесні тарифи". Цікаво, за якими процедурами їх розрахують, і чи відбуватиметься це так само прозоро, як і оперетковий добір у Zoom?

Так чи інакше, Максим Степанов оголосив, що вже визначився з кандидатом, але мені як учасникові "добору" про результат не повідомили.

- То як усе-таки прозоро прорахувати тарифи? Як це робили?

- Є Закон про державні фінансові гарантії. Згідно з ним, тарифи на медпослуги мають бути прораховані за однаковими для всіх правилами. Гроші йдуть за пацієнтом. На медицину в Україні традиційно виділяється дуже мало грошей - близько 3% від ВВП. Ці гроші завжди тонким шаром розмащувалися по всіх лікарнях, і всі лікарні були недофінансовані. Основне завдання медичної реформи - надати пацієнтові доступ до якісної та безпечної медицини. Це означає, що платити ми маємо адресно, і пацієнт повинен знати, що заплатили саме за нього. Тому тарифи на кожну послугу чи групу послуг було прораховано на підставі статистичних даних, які надали самі заклади охорони здоров'я. Тобто тарифи розраховані не зі стелі, а за результатами оцінки нашої наявної мережі закладів. Після того заклади, за результатами звітності, яку вони самі подавали, укладали договори з НСЗУ. Треба розуміти, що мета змін - оплатити послугу, по яку прийшов пацієнт, надану на відповідному рівні якості та безпеки в обладнаному всім необхідним медичному закладі. Пацієнт, прийшовши до лікарні, має отримати необхідну йому послугу в повному обсязі. А лікарня має бути спроможною цю послугу надати. Це питання життя і здоров'я пацієнта.

Щоб оцінити спроможність лікарень надати якісну послугу, було розроблено вимоги до послуг та закладів, які контрактуються з НСЗУ. У їх формуванні взяли участь багато лікарів, котрі входили до експертних груп, разом із представниками пацієнтської спільноти.

Але, щоб реформа відбулася, до неї треба ретельно готуватися. Коли стартувала "первинка", була дуже активна промокампанія, працювали місцева влада, Мінрегіон, у міністерстві був окремий комунікаційний штаб. Інформація для пацієнтів справді була повсюди: в маршрутках, на дверях під'їздів, на бордах по країні. Тільки мертвий, мені здається, не знав, що потрібно обрати свого лікаря.

Коли готувалася "вторинка", через постійні зміни політичного керівництва регіони не отримували зрозумілих завдань. Ніякої роз'яснювальної роботи МОЗ із ними не проводило. Комунікацію ігнорували і Скалецька, і Ємець. Так само зараз ігнорує Степанов. Спілкування з лікарями в нас тепер відбувається через "Право на владу" та інші ток-шоу.

Результатом незрозумілих меседжів влади, з яких випливало, що реформа чи то буде, чи ні, чи буде, але не така, стало те, що деякі заклади "вторинки" розслабились і взагалі припинили підготовку. Хоча вимоги до закладів і послуг висіли на сайті ще з літа 2019-го. Хто хотів, той включався. Активно працювали над змінами заклади, які надають паліативну допомогу. Вони вперше отримали окремий, виділений на їхні послуги бюджет і побачили перспективу.

На жаль, готувалися не всі. Наприклад, у Києві досі є не автономізовані заклади.

Нападки на реформу з боку трьох міністрів, які впродовж восьми місяців змінювали один одного, не припинялися. Реформа комунікувалася не в тому ключі, що всі мають напружитись, буде непросто, але це буде. А в тому, що все - неправильно, і ми все переробимо. В результаті, це вилилось у трагічний фарс. Бо жоден із них так і не розповів, переробимо - як, переробимо - у що саме? Якщо залишимо як є, то йдіть у лікарню і скажіть це пацієнтам, які лежать у коридорах на іржавих ліжках.

Спочатку Максим Степанов викликав у мене симпатію. Він казав, що медицина недофінансована. Прислухався, коли ми говорили з ним про COVID-19 і оплати: хто і як повинен їх отримувати, якими мають бути комунікації. Не знаю, що сталося, але 6 травня міністр в оточенні заступників раптом вийшов на брифінг і сказав, що реформа погана, її не буде, ми все перерахуємо і зробимо інакше.

- Насправді сигнали почалися раніше.

- Так, але цвях у кришку труни було вбито саме на тому брифінгу. Міністр пообіцяв представити нову програму за два тижні. Дотепер її немає.

Щодо тарифів іде величезна кількість маніпуляцій. За п'ять хвилин пояснити те, що ми робили протягом двох років, дуже важко. Головна маніпуляція про тарифи - вони замалі для складних випадків. Якщо у вас зі 100 випадків є десять складних, то на 90 вистачає грошей, а на складні - ні. Цим дуже легко дурити голову українцям на ефірах.

Але тарифи на медичні послуги - не ціни на базарі, як комусь здається. В тарифи включено всі ризики. І якщо десять зі 100 випадків ускладнені, то розмір тарифу цей ризик включає. Ми платимо не один тариф за одну операцію, а 100 тарифів за 100 операцій, з яких десять - ускладнені, так працює в усьому світі.

Найпростіше це пояснити на прикладі пологів. Зараз говорять, що за кесарів розтин (яких має бути приблизно 15% від усіх пологів) потрібно платити більше. Всі в світі це вже проходили. Коли за кесарів розтин лікарням платили більше, породіль починали масово кесарити. Простіше, швидше та вигідніше. Тому тариф зробили єдиним, з урахуванням 15-відсоткового ризику ймовірності кесарева розтину. Хіба це якась складна математика?

Перерахувати всі тарифи за два тижні, як про це заявляв міністр (до речі, цього не сталося), неможливо, хоч би які талановиті люди це робили.

У тому, що сьогодні пропонується, банально немає комплексного підходу, відсутня експертність, немає розуміння суті процесів, які відбуваються в системі охорони здоров'я, немає жодного аналізу впливу на пацієнта. Пацієнта взагалі ніде немає. Є тільки меседжі по телебаченню: зміни погані, все потрібно повернути, як було, платити будемо так само, як платили. При цьому міністр заявляє, що на нього безпрецедентно тиснуть. Хто? Громадські активісти і пацієнтські організації, які переживають за своє життя? Якщо контроль за витрачанням коштів - це безпрецедентний тиск, то, мабуть, пан Степанов не в тій країні народився.

У мене взагалі таке враження, що завдання - підставити президента або прем'єра. Візьмемо, наприклад, тезу міністра щодо повернення до історичного фінансування медзакладів. Зеленський її не підтримав, але схвально поставився до твердження, що "реформа якась не така, дайте іншу".

На сьогодні близько 1000 лікарень отримали фінансування від держави більше, ніж торік. І близько 600 лікарень - менше. (Тут ремаркою хочу підкреслити - НСЗУ оплачує виключно надану послугу. Комунальні послуги, згідно з Бюджетним кодексом, мають оплачувати місцеві громади. А закупівля обладнання та всього іншого - обов'язок власників закладів, а не НСЗУ.)

Припустимо, ми повернулися до історичного фінансування. Чи погасить це невдоволення? Задоволених не буде: у сильних лікарень заберуть кошти, які вже дали, а слабкі все одно не отримають їх у тій кількості, яка дозволила б надавати безоплатні послуги пацієнтам.

Таким чином, Степанов поставив президента на розтяжку, з якої в передвиборний рік немає виходу, бо будь-яке рішення буде конфліктним. Якщо перед виборами замість того, щоб знайти в ковідному фонді додаткові кошти, слабкі лікарні підтримають, забравши назад гроші, які отримали найпотужніші в країні 1000 лікарень, то почнеться бунт мерів. Крім того, восени сильним лікарням теж не вистачить грошей, і ми будемо змушені знайти додатковий бюджет уже на них. Додаткові кошти доведеться витрачати так чи інакше, але обирається модель, яка перед виборами призведе до бунту місцевого самоврядування.

Я не розумію цілей, але вже впевнена, що ця штучна криза створюється навмисно: міністр збільшує токсичність ситуації до виборів і точно в чиїхось інтересах.

- Аналітики системи YouControl проаналізували дані реєстру Держслужби з питань праці. Найбільшими виявилися борги по зарплаті медикам, що за час карантину зросли на 54%. А як щодо виплат 300% за роботу медперсоналу по COVID-19?

- Історія виплат у березні кардинально відрізняється від історії, яка починається після 1 квітня.

Було прийнято політичне рішення заплатити по 300% усім медпрацівникам, які брали участь у боротьбі з коронавірусом. Але джерел фінансування ніхто не назвав. Згідно з даними, поданими областями до МОЗ, у березні на це потрібно було близько 180 млн грн. Інформації, в який спосіб ці кошти мають бути виплачені, ніхто не надав. Був проєкт листа МОЗ, в якому говорилося, що оплата має нараховуватися за фактично відпрацьований час, згідно із законодавством станом на березень. Але на регіони пішов інший - із посиланням на те, що консультації з приводу нарахування зарплати має надати Держслужба з питань праці. На цьому - все.

Ще в квітні я активно брала участь в аналізі виплат за березень. Тоді на внутрішніх нарадах була чітка позиція заступника міністра Шаталової, що виплати мають бути за фактично відпрацьований час. Я обдзвонила всі обласні департаменти охорони здоров'я і наголосила на позиції МОЗ. А за кілька днів міністр каже: ніяких "пропорційно відпрацьованих", отримати мають усі 300% зарплати, гроші пішли в регіони, МОЗ усе зробив. Тоді керівники клінік обривали мені телефон: "Навіщо ви зіштовхуєте нас із лікарями?". Я вийшла з того процесу. Ситуація була для мене, напевно, першим реальним дзвінком, що криза і конфлікт із лікарями створюються штучно.

Медична субвенція на той час уже закінчилася. Державних грошей на це не було. У місцевої влади забрали частину податків до стабілізаційного фонду.

А далі розпочалося справді цікаве. Бюджетом на 2020 рік було передбачено спеціальну субвенцію на підтримку найслабкіших закладів охорони здоров'я - разом 3,2 мільярда гривень кількома частинами.

Усі ці гроші були розподілені за постановою КМУ №250 - на будинки дитини, МСЕК, службу спецпостачання, службу крові і судмедекспертизи, фінансування центрів громадського здоров'я, примусове лікування, інсуліни та підтримку 600 закладів, які "провисли" при контрактуванні з НСЗУ.

Дуже важливо, що серед цих 600 закладів - 54 психоневрологічні і психіатричні лікарні (наприклад, на Київську міську психіатричну лікарню №1 ім. Павлова було розраховано 25 мільйонів гривень). Так само Кабміном були заплановані кошти на наркологічні диспансери, туберкульозні заклади, інфекційні лікарні і таке інше.

Однак 15 квітня в цю постанову додали один абзац про те, що ці кошти можна також витрачати на 300% доплати за COVID-19 за березень. Коли ця постанова готувалася, міністр особисто запевняв мене, що звернеться до Мінфіну, той доллє гроші в постанову, і заклади, на які було заплановано ці кошти, не постраждають. Але цього не відбулося, і кошти на доплату премій по COVID-19 забрали у психіатрії, туберкульозу, закладів примусового лікування, судмедекспертизи. Таким чином, ситуацію навколо психіатричних і туберкульозних лікарень було розхитано штучно. Вже закінчуються три місяці, протягом яких заклади мали бути підтримані додатковими грошима, але суми субвенції не збільшили. Понад те, ніяка робота із закладами щодо їх оптимізації, перепрофілювання, переходу на нові протоколи і таке інше не ведеться і вестися не буде. Бо міністр заявив, що жоден лікар і жодна лікарня не будуть скорочені; він усе поверне назад. У результатах власних дій він постійно звинувачує НСЗУ.

До речі, в одній із телепередач нещодавно було дано ще один, як на мене, дуже небезпечний посил. Якщо не помиляюся, заступниця міністра Ірина Микичак заявила, що первинка перефінансована. Дійсно, на сьогодні є великий розрив у зарплатах між первинкою і вторинкою. Але це два дуже різні посили - "недофінансована" вторинка і "перефінансована" первинка. Їх поєднання дуже небезпечне.

Тепер давайте подивимося на політичні наслідки цих подій для президента. Який із шляхів додасть йому політичного рейтингу? Не робити нічого, залишити все, як є, і тоді 600 лікарень будуть провалені, бо з ними ніхто не працює, а МОЗ своїми обіцянками підбурює їх до акцій протесту? Чи забрати гроші у 1000 лікарень і віддати тим, які нічого не робили і не можуть надати якісні послуги? Як на це відреагує місцева влада, що протягом останніх двох років готувалася, робила ремонти, купувала обладнання своїм закладам, готувала своїх лікарів? Як на це відреагують близько 1000 найбільш потужних лікарень?

У будь-якому разі опоненти поставлять це в провину президенту, який став поруч зі Степановим і сказав, що до міністра у нього претензій немає. Це матиме відповідні наслідки на місцевих виборах.

Не забуваємо також, що у вересні закінчаться життєво важливі ліки, оскільки вчасно розпочати державні закупівлі не змогли три міністри поспіль. Мова йде про майже мільйон пацієнтів, які їх потребують.

- Що зараз відбувається з туберкульозними службами?

- У МОЗ було кілька зустрічей із НСЗУ, на яких представники служби надавали МОЗ свої пропозиції щодо вирівнювання ситуації в туберкульозній службі. Робити це доводиться не тому, що пакет неправильний. На прикладі Одеси ми бачимо, що він удвічі більший за собівартість послуг. Однак роботи з туберкульозною службою проведено не було. Україна є лідером за захворюваністю на туберкульоз, і це свідчить про те, що наша система неефективна. На жаль, вона не була перебудована. В результаті - акції протестів і обіцянки все виправити.

Пропозиції НСЗУ усно були підтримані Віктором Ляшком і спеціалістами громадського здоров'я МОЗ. Однак жодного кроку для їх впровадження зроблено не було. Тоді НСЗУ оформила їх офіційним листом і направила міністру. Наскільки мені відомо, відповіді теж не було.

У ситуації, коли на публіку говориться, що треба щось робити, а по факту гроші із субвенції (в тому числі на підтримку туберкульозних служб) забирають, і не робиться взагалі ніяких кроків, висновки кожен може зробити сам.

- Така сама ситуація і з психіатричною службою?

- Якщо в психіатрії така плачевна ситуація, як про це говорить міністр, то потрібно сідати і обговорювати проблему. Але мені невідомо про жодну зустріч, яка була б проведена разом із Мінсоцполітики. Більш того, у міністра на підписі вже два місяці знаходиться "План заходів на 2020–2022 роки з реалізації Концепції розвитку охорони психічного здоров'я в Україні на період до 2030 року". Але він досі не підписаний, і ніякого зворотного зв'язку немає. А без затвердження цього документа ніхто в державі не може рухатися в напрямку змін по психіатрії, ніяких розробок, ніяких нормативних актів, нічого.

Кожен орган виконує свої функції. Є синхронізовані документи - хто, в який момент і що робить. НСЗУ не може запустити Програму медичних гарантій, якщо її не затверджено МОЗ. Вона працює над реалізацією політики, яку продукує міністерство, і погоджує з ним будь-які дії. Міністерство є регулятором. НСЗУ працює над його замовленням. Замовлення від міністерства по психіатрії немає. Ця тема звучить тільки на брифінгах, на словах.

- Дуже довго не було алгоритму стосовно маршруту пацієнтів із COVID-19, що, до речі, викликало труднощі і з розрахунком 300 відсотків виплат. Чому?

- Як у держслужбовця в мене виникає когнітивний дисонанс, коли я чую, що говорить міністр, і бачу, що робиться в міністерстві. Це абсолютно різні речі. Наші лікарі помирають від COVID-19, але ми не даємо їм чітких алгоритмів дій. А коли нарешті даємо, то не комунікуємо.

Так, алгоритм дій щодо госпіталізації пацієнта з COVID-19 уже є на сайті МОЗ. Але лікарі працюють у нових реаліях, до яких більшість їх не готова. Там, де є коронавірус, вони працюють щодня й цілодобово. Їм важко моніторити все, що продукує МОЗ. Особливо коли ці продукти йдуть врізнобій і не узгоджені між собою. Це питання до держсекретаря та організації роботи в міністерстві.

Наприкінці березня було сформовано перелік опорних лікарень для госпіталізації хворих на COVID-19. Першочергова мета - визначити заклади, куди можна везти хворих на коронавірус. Де є необхідне обладнання і фахівці, які справді зможуть надати допомогу. Ми всі знали, що в країні в нас немає засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), апаратів штучної вентиляції легень, і забезпечити ними одночасно всі 1700 лікарень ми не зможемо. Тому треба було виділити першу, другу і третю хвилі лікарень та резервні лікарні, аби ефективно розподіляти ресурси й закуповувати необхідні ЗІЗ, обладнання, витратні матеріали, ліки.

Така ідея народилася під час спільної зустрічі МОЗ і НСЗУ. Перший крок до цього було зроблено - видано розпорядження керівника робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій від 27 березня 2020 року № 7 "Про формування мережі спеціалізованих закладів охорони здоров'я для госпіталізації пацієнтів з коронавірусною хворобою COVID-19". А ось другого кроку не було. Правил не оголосили. Ніхто не сказав, коли пацієнта треба везти саме в цю лікарню. В окремих регіонах, наприклад, усіх хворих на пневмонію везли в одну лікарню. А потім виявлялося, що в частини пацієнтів - "ковід". Але ніхто не поводився з пневмонією, як із "ковідом", не знали як.

Міністерство ж, продукуючи всередині і навіть випускаючи документи, обговорюючи ці теми, ніколи не озвучувало інформацію з екранів телевізорів. Наприклад, згідно з документами, які на кінець квітня нам надав Центр громадського здоров'я, у 122 лікарнях із 1 квітня по 5 травня (дата публікації Постанови 331) лежало по одному пацієнту з COVID-19, у 47 закладах - по два пацієнти (80 закладів не належать до закладів першої хвилі). Але уявіть собі, скільки персоналу задіяно в наданні послуги цьому пацієнтові і як поширювалася хвороба в умовах недостатньої забезпеченості медперсоналу ЗІЗ.

Однак міністр не заявив на всю країну, що алгоритм дій є. Будь ласка, дотримуйтеся його. Міністерство процесом лікування коронавірусу не керує.

28 квітня алгоритм дій нарешті з'явився. А 24 квітня Кабмін проголосував постанову №285 щодо виплат 300 відсотків. І знову ніхто не пояснив лікарням, як проводитимуть розрахунки, хто і як має заплатити.

Якщо був план досягти в системі максимального хаосу, то це вдалося.

Хочу додати, що 247 лікарень - забагато для лікування хворих на COVID-19. Наприклад, у Польщі таких лікарень 21. Навіть це перетворилось у нас на якісь політичні, передвиборні ігри.

- Що за історія з документом, який Степанов зачитав на засіданні Кабміну, а на підпис поклав інший? Міністр це спростовує.

- Я думаю, за бажання перевірити це дуже легко. Все-таки є система електронного документообігу ДОК ПРОФ, є система взаємодії між державними органами. Міністр під стенограму зачитав один документ, а на підпис підклав інший. Документ, зачитаний ним на засіданні Кабміну, зайшов на погодження в інші міністерства і стосувався тільки однієї постанови. На підпис прем'єру потрапив зовсім інший документ, який вносить зміни до двох постанов КМУ. Таким чином, Кабмін не просто змінив правила під дві столичні лікарні ("Центр мікрохірургії ока" та "Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини"), а й дав їм можливість заробляти на послугах, за які вже платить держава.

Ситуація потрапила в публічне поле, стався скандал. Недавно я бачила третій варіант цієї постанови, де намагалися виправити зазначену помилку, але якось не дуже вдало. Поки що постанова не опублікована, отже не набрала чинності.

Сьогодні вся країна дивиться на це й питає: а що, так можна? Яку проблему цим хотіли вирішити, і які створили? Закон має бути один для всіх. Інакше в нас буде система охорони здоров'я не для пацієнта, а для кума, брата і свата того, хто сидить у кріслі міністра охорони здоров'я.

До речі, я б хотіла почитати пояснювальну записку до цієї постанови КМУ. В нас є електронний документообіг. Але на сьогодні для мене як співробітника міністерства, що обіймає не останню посаду, можливість подивитися будь-які документи закрита.

Раніше всі документи, які стосуються медреформи, викладали мені. І раптом ця постанова пройшла невідомо через який підрозділ. Мене це дивує. Я б хотіла знати, хто з моїх колег її написав. Можливо, підійти й пояснити, що це не вирішить проблему, постанова не працюватиме, так було обмежено доступ пацієнта до медичної послуги. Але я не знаю, кому це сказати. Міністерство стало закритим не тільки назовні. Не тільки конкурс на посаду голови НСЗУ проводиться так, що ніхто не може бути на ньому присутній. Приховується інформація від співробітників. Чому?

- Що з біокостюмами, які, за твердженнями активістів, МОЗ закупило за завищеною ціною?

- Як представникові МОЗ мені за це соромно. До мене доходить різна інформація з регіонів, хтось каже, що отримав костюми, хтось каже, що ні. Дуже багато зауважень і претензій до МОЗ зникли б, якби воно опублікувало сертифікати якості на ці костюми. Чому їх не можна показати громадськості? Волонтерам? Щоб вони знали, якими мають бути сертифікати, і не марнували народні гроші на костюми, за словами міністра - "неякісні". Бо за той час, відколи міністерство не може завезти 70 тисяч костюмів, волонтери завезли 200 тисяч. І якщо вони неякісні, то покажіть сертифікати тих, які якісні. На жаль, цих сертифікатів мені теж не вдалося побачити.

- Оксано Сергіївно, які ваші прогнози? Хто стане керівником НСЗУ, і що буде далі?

- Поки що я бачу стрімке повернення назад. Диявол завжди криється в деталях. Я не знаю, хто керуватиме НСЗУ, але тенденції, які бачу зараз у МОЗ, мене лякають. Бажання контролювати всі грошові потоки вражає. Про історію з ДП "Медичні закупівлі України" я розказувати не буду, написано вже достатньо. Але є й інше. Наприклад, була субвенція на придбання автомобілів медичної допомоги (за тим порядком, який ми виписували, але через зміну міністрів ніяк не можемо затвердити). Це означає, що гроші перераховуються в регіони, і вони купують собі автомобілі самостійно. У квітні було проголосовано зміни до бюджету, якими з субвенції ту саму суму перенесли в державну програму.

- У чому сенс?

- Коли це субвенція (а це 922 мільйони гривень), коштами розпоряджаються регіони. Коли це бюджетна програма - МОЗ. Начебто для "екстренки" нічого не змінилося - сума залишилася та сама. Але насправді суть інша: гроші витрачаються через МОЗ, і міністерство буде вирішувати, які автомобілі та як закуповуються.

Міністерство хоче контролювати всі кошти, які стосуються системи охорони здоров'я, підгрібаючи під себе всі закупівлі. А як вони проводяться, ми бачимо на прикладі костюмів, які волонтери купують за 215 гривень, а МОЗ - за 488, провівши торги в один день.

Таких дзвіночків дуже багато. Зараз роблять усе, аби поставити ручну, керовану людину керівником Національної служби здоров'я України. Я не знаю по кому буде цей дзвін.

Всі матеріали Алли Котляр читайте тут.