У Київському клубі творчої інтелігенції імені В.Фролькіса відбулася презентація книжки А.Чуприкова і Р.Гнатюк «Асиметрія мозку та ліворукість».
У 70-80-ті роки минулого сторіччя нейронауки охопив так званий латеральний бум, викликаний дивовижними досягненнями американських нейрохірургів і нейропсихологів. У 1982 році одному з них, Роджеру Сперрі, була присуджена Нобелівська премія за вивчення спеціалізації лівої та правої півкулі мозку людини. «Латеральний» в перекладі з латини означає «сторонність, боковизна» і стосовно людини означає нерівнозначність, асиметрію правих і лівих органів та систем. Відтоді в науковий ужиток міцно ввійшли терміни «рукість», «окість», «вухість», «ногість». Так, наприклад, наука антропофізіологія вивчає, як часто зустрічаються ліві і праві варіанти у населення різних країн. Проте різнорукість людей відома з незапам’ятних часів, і перший науковий факт про це зустрічається ще... в Старому Заповіті.
У результаті обстеження населення в різних регіонах СРСР (Україна, Росія, Вірменія), загалом 16 тис. осіб, було виявлено дефіцит ліворуких порівняно із західними країнами, де їх було більше в чотири-п’ять разів. Виявилося, головний чинник, що викликає зникнення ліворукості в СРСР - це насильницьке переучування шульг у сім’ях, дитячих садках, школі. Вперше у світі українські фахівці верифікували (тобто отримали достовірні наукові факти), як «розплачується» ліворука дитина за таке насильство над нею. Розпочата в 1980 році науково-громадська кампанія на захист ліворуких дітей від перенавчання, виступи в пресі, на радіо, телебаченні, звернення в союзні міністерства охорони здоров’я і освіти спрацювали. В Україні та країнах СНД ліворуких дітей перестали перенавчати, і кількість ліворуких збільшилася в 2,5-3 рази. Багато молодих ліворуких сьогодні використовують у письмі саме ліву руку.
Шульг не любили в усі часи і в усіх країнах. Єдиним народом, який вбачав у ліворукості не підступи диявола, а хорошу ознаку, були стародавні греки. У них побутувала думка, що такі люди - посланці богів (оскільки відрізняються від решти), а отже, приносять щастя. Та інші народи традиційно сприймали таке відхилення від норми вельми насторожено і в кращому разі спілкування з «альтернативно обдарованими» уникали. Показово, що в перекладі з латини - sinister - слово «лівша» означає «зло», тоді як правша - dexter - добро, вміння. У свою чергу, стародавні германці за невміле поводження зі зброєю називали ліворуких не інакше, як «недотепа»: так буквально «лівша» і перекладається з німецької - як, утім, і з багатьох інших мов. Середньовіччя було найбільш жорстоким до ліворуких. Найчастіше людей «з активною лівою» просто спалювали на вогнищах за обвинуваченням у чаклунстві і сприянні дияволу. Вважається, що близько 300 тисяч осіб з ліворукістю згоріли на вогнищах інквізиції.
Незважаючи на масштабне і планомірне знищення, чимала кількість із тих шульг, що зуміли вберегтися, назавжди увійшли в історію людства. Так, наприклад, імператор Гай Юлій Цезар, фараон Рамзес II, полководець Александр Македонський, Жанна Д’Арк, Карл Великий і Наполеон Бонапарт володіли лівою рукою краще, ніж правою. Не менш вражає і список сучасних політиків: історію ХХ століття неможливо уявити без Вінстона Черчілля, Махатми Ганді, Рональда Рейгана і Фіделя Кастро. Між тим, ліворукі люди успішні не тільки в політиці. Особливо багато їх у мистецтві. Так, знамениті художники-лівші - Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Пабло Пікассо; музиканти - Бетховен, Моцарт, Шопен, Пол Маккартні, Рінго Старр, Курт Кобейн, Стінг, Емінем...
Багато шульг знайшли себе в акторській майстерності. До них належить ледь не кожен другий успішний актор: Чарлі Чаплін, Мерилін Монро, Джим Керрі, Роберт Де Ніро, Анджеліна Джолі, Міла Йовович, Ніколь Кідман, Сильвестр Сталлоне, Кіану Рівз, Демі Мур, Том Круз…
Дивна річ, але США в останні десятиліття очолюють лівші: Рональд Рейган, Буш-старший, Білл Клінтон, Барак Обама, конкурент Обами на майбутніх виборах теж лівша. До речі, президент Росії Володимир Путін та президент України Віктор Янукович також помічені в «лівизні», проте підписують накази правою рукою - мабуть, їх переучили в дитинстві.
Список слов’янських шульг невеликий: Володимир Даль (уродженець Луганська), Іван Павлов, Володимир Маяковський, Степан Бандера, Олег Блохін, плеяда спортсменів-фехтувальників (Віктор Кровопусков та ін), Марія Матіос, Дмитро Табачник. В останніх публікаціях згадують Олександра Пушкіна та Льва Толстого, але не наводяться свідчення цього.
Отже, серед видатних людей частка ліворуких перевищує частку їх в населенні, яка в XVII-XIX століттях дорівнювала лише 2,5%. Що ж виділяє шульг із натовпу?
Почнімо з того, що лівші і правші відрізняються одне від одного не тільки фізично, але й психологічно. Адже за вміння говорити, рахувати і логічно мислити відповідає ліва півкуля. Права ж половина мозку формує образне мислення, а також музикальність, відчуття простору і часу. Від того, яка півкуля домінує, залежить особистість людини. Лівші, які мислять образами, вникають в проблему миттєво, а не вивчають її послідовно, по частинах, як правші, пошук рішення ведуть інтуїтивно, вкладають в роботу масу емоцій. У підсумку лівша витрачає на одну і ту ж справу більше енергії, ніж правша. До того ж він змушений перебудовувати свій внутрішній світ для вирішення дещо чужих його психіці завдань. Але всього цього замало для того, щоб стати лідером в обраній галузі.
Слідом за Едом Райтом спробуємо виділити особливі риси видатних шульг. Насамперед, їх відрізняє креативність, схильність до творчості в усіх галузях, хоч би чим вони займалися. Можливо, що в основі креативності лежить особливість інтуїції, зорово-просторового мислення та схильність виявляти в природі і суспільстві несподівані зв’язки і взаємодії. Крутий норов й іконоборство (творці змін) дозволяють їм просувати свої ідеї та твори в життя суспільства. Експериментаторство і самонавчання дозволяють їм не зациклюватися на одній ідеї (тут доречно згадати приклад лівші Білла Гейтса). Водночас вони вміють викликати в широких колах емпатію, як своїми справами, так і поведінкою. Отже, доходимо висновку, що стандартизація шульг дуже відносна, надто вже вони різні.
Таким чином, на першу частину запитання «ліворукість - ознака геніальності?» з обережністю можна сказати, що у лівші, можливо, більше шансів пробитися у видатні люди планети, ніж у правші. До речі, мартиролог видатних шульг сьогодні відмінно допомагає в захисті маленьких ліворуких від перенавчання.
До 80-х років минулого сторіччя практично не було клінічного уточнення, що відбувається з лівшами в разі їх перенавчання. Тут пальма першості належить якраз українським ученим, зокрема нейропсихіатрам. Виконувалися наукові роботи, захищалися кандидатські дисертації. У Луганську в 1985 р. була проведена перша конференція на тему охорони здоров’я ліворуких дітей і з того часу почався офіційний захист ліворуких дітей від перенавчання.
Річ у тім, що в результаті перенавчання у дітей відчутно погіршується здоров’я. Це може виражатися в тому, що у дитини з’являється або нічний енурез, або нічні і денні страхи, або «істерики» як реакції протесту, або все перелічене разом. З такими дітьми дуже важко ладнати, вони примхливі. Дитина, яку перенавчають - це, на жаль, хвора дитина.
Лівшів таки треба берегти, бо здоров’я у ліворуких дітей дещо гірше, ніж у праворуких. На думку вчених, у ліворуких дітей у порівнянні з праворукими ослаблений імунітет як основа не тільки фізичного, але й психічного здоров’я! Раніше говорили, що лівша - це аномалія, тип, що рідко зустрічається. Але сьогодні їх в Україні до 12%, а в Америці - до 15%. Це вже частина населення і треба думати про їхнє здоров’я і виховання. У Томську описаний успішний експеримент зі створення класу для ліворуких дітей, де вони почуваються дуже комфортно. Від українських педагогів ми, лікарі, чекаємо бодай доброго ставлення до ліворукої дитини, яка нерідко пише букви дзеркально через переважання правої півкулі, намагається читати слово з кінця до початку, писати справа-наліво. До цих помилок шульг потрібно ставитися терпимо і просто чекати, бо ліворукі діти зрештою наздоганяють правшів і стають більш успішними в навчанні.
Дітки-лівші частіше, ніж правші, бувають надто рухливими за рахунок підвищеної емоційності. Ця властивість характерна для всього життя лівшів, аж до старечого віку. Але через підвищену емоційність вони погано переносять стрес. У Радянському Союзі ліворукого навіть намагалися не брати в пілоти, бо в момент стресу він міг почати «читати» покази приладів зовсім не в тому порядку. З іншого боку, є багато успішних для шульг соціальних ніш. Це насамперед спорт. Усі три боксери, які перемогли наших знаменитих братів Кличків, - були лівшами, і саме тому вони були швидші та енергійніші. Але іноді шульг важко терпіти, вони часто поспішають, змінюють професії, місця проживання, їх багато серед мігрантів.
Зростання числа ліворуких у світі поки що не дістало переконливих пояснень. З одного боку, у сім’ях, де у висхідних поколіннях зустрічалися лівші, ймовірність появи ще одного ліворукого вище в три-чотири рази в порівнянні з сім’ями правшів. З другого боку, сьогодні лівші народжуються і в сім’ях, де ніколи не було ліворуких. Лунають голоси, що в XX столітті людство істотно послабило природний відбір, і слабкі діти здобули право на життя, хоча раніше вони не виживали.
Чи є підстави для таких думок? Є. На думку американських психологів, лівші частіше відчувають «стрес при пологах». Українські дані також свідчать, що матері цих дітей часто потрапляли у стресові ситуації. Якщо умови перебування плода в утробі матері погіршилися, то це може вплинути і на розвиток лівої півкулі, організм переносить функції «рукості» в праву півкулю. Ліворука дитина частіше народжується незрілою й іноді відчуває асфіксію.
В Україні свого часу були проведені наукові дослідження поширеності ліворукості серед осіб з розладами нервової системи і психіки. Виявилося, що їх дещо більше, в порівнянні з населенням, серед осіб, які перенесли ознаки гіпоксичної перинатальної (внутрішньоутробної) енцефалопатії, серед дітей з відхиленнями в розвитку психіки, серед тих, хто страждає на епілепсію і подібними до неї станами, серед осіб з афективними (емоційними) розладами. Однак їх збільшення немає серед хворих на шизофренію.
Тобто, цілком можливо, що ліворукість є свого роду спробою природи уникнути грубих наслідків ураження головного мозку плоду і в переважній більшості випадків вона є свідченням цілком сприятливого результату минулого неблагополуччя.
Тим же, кому не пощастило й у кого ліворукість поєднується з тією чи іншою хворобою, радимо повідомити лікаря про її (ліворукості) наявність. Це важливо, оскільки особливості захворювань у шульг часто мають свої характеристики, які маскують хворобу й ускладнюють встановлення правильного діагнозу, а ще у ліворуких частіше спостерігаються побічні ефекти від застосування поширених ліків. Адже їх випробовували на правшах.
Таким чином, на другу частину запитання «ліворукість - це недуга?», ми можемо відповісти негативно. Звичайно, ліворукість будь-якої природи - спадкова чи наслідок перенесеної колись хвороби - може ускладнити життя людини. Хоч би як ми піклувалися про неї, навколишнє життя «прилаштоване» під правшів, тобто вона тією чи іншою мірою переживатиме «декстрастрес» (правий стрес). Але з другого боку, ліворукість може озброїти її і значними перевагами.
Далеко не все вивчено в житті шульг різного віку. Користуючись нагодою, звертаємося до вчених Національної медичної академії та Національної академії педагогічних наук України приєднатися до дослідження феномену ліворукості.