Керівництво країни, офіційна охорона здоров'я та співчуваючі організації розробляють нові і впроваджують уже розроблені стратегії для боротьби зі зміями різних кольорів. Тимчасом порожні полиці розграбованих під час війни кіосків набагато наочніше свідчать про торжество здорового способу життя, ніж закони, приписи й рекомендації.
Харків. Південна Салтівка. Наші дні. Мій «маршрут здоров'я», як я називав його до російського вторгнення. Досить тривалий моціон по периметру кількох мікрорайонів у пошуках тютюну певного сорту. Зазвичай безрезультатний. Постачальник завозить свій товар нерегулярно, за якоюсь тільки йому зрозумілою хаотичною схемою. Є підозра, що він — таємний шанувальник здорового способу життя й перебуває у змові з Мінздоров'ям.
Моє перше близьке знайомство з мистецтвом безглуздого, на погляд людини, що не курить, вдихання й видихання диму відбулося в ранньому дитинстві. Хтось поцупив у тата дві цигарки «Казбек», і ми з пацанами, сховавшись у кущах, відчайдушно дмухали в них по черзі. В результаті, з однієї цигарки повністю видмухали тютюн, а на іншу без особливого успіху перевели всю коробку сірників. Так ніхто тоді й не зрозумів, як вони це роблять. На тому досвіді розчарування можна було б і зупинитися. Але, за відсутності належної кількості власних мозкових ресурсів, на допомогу завжди приходять старші товариші: ментори, коучі й тьютори, як тепер заведено їх називати.
Ось кіоск на зупинці маршрутки, ще недавно він функціонував. Розбите скло й виламані двері як понуре нагадування про непривабливість природи людських пороків. І про небезпеку, що йде не тільки від зовнішнього ворога. Такі картини, яким сприяє кримінальна пітьма, можна бачити по всьому місту.
У нашому районі перші випадки пограбування точок з усіляким марним для здоров'я добром або ж необхідним поки що злом були помічені незадовго до початку війни. У ніч на 20 лютого невідомі розбили цеглою вітрину винної крамниці з комічною назвою «Слон на канаті» і зламали касу. Не виявивши там грошей, зловмисники прихопили кілька шоколадок, кавові стіки й зникли до приїзду поліції.
— Наркомани, мабуть, — висунула тоді свою заплакану версію продавчиня, викликана серед ночі на місце злочину.
Наркоманів, здається, сьогодні тут стало менше. Принаймні судячи з кількості розкиданих по землі порожніх шприців, ампул, флаконів, блістерних упаковок та інших елементів гіркого життя. Може, це пов'язано з непоясненним підвищенням рівня культури чи більш зрозумілим зменшенням кількості відчинених аптек. А може, наркомани перемістилися в безпечніші райони з розширеним фармакологічним асортиментом.
«Два матраци захавав і ходиш такий, ходиш собі», — так один парубок пояснював причину непомірного вживання кодеїновмісних препаратів. «Матрац» на сленгу — одна пластинка таблеток.
Тепер на певну зміну тренду вказують повсюдні пляшечки від настоянки глоду. І горілку, за словами продавців уцілілих лотків, люди стали купувати частіше, ніж раніше. Що ж стосується тютюнових виробів, то, здається, курять зараз трохи більше, порівняно з мирними часами. Причому й ті, хто цього раніше практично не робив. Мабуть, через постійний стрес.
Місцевий ринок. Уздовж павільйонів, що місцями пошкоджені обстрілами, їде хлопчик велосипедом.
— Катаєшся? — вітає велосипедиста продавщиця махорки й віників.
— Та так, покамість зима не настала!
Товар, яким торгує жінка, хлопчика не цікавить. Сьогоднішню нечисленну салтівську молодь частіше можна зустріти на спортмайданчиках побіля шкіл. Ці підлітки майже не курять і зовсім не «хавают матраців». Грають у футбол або баскетбол. П'ють щось безалкогольне.
Проходжу повз кіоск, перед яким ми з сусідом стояли в черзі після початку війни, слухаючи звуки артилерії. Попри загрозу «прильотів», багато хто був упертий у протидії інстинктові самозбереження та бажанні зашкодити своєму організму. Залежно від того, що залишилося на прилавках: чи то сигарети, пиво, коньяк чи кока-кола з чіпсами. Сусід розповідав, що коли не зміг дістати нічого тютюнового, спробував курити газети. А потім йому вдалося роздобути блок контрафактних сигарет.
— Ну і як, курити їх можна?
— Газети кращі, — зітхнув сусід.
Я пообіцяв йому попорпатися у своїх газетних архівах і підшукати щось пристойне, зі смаком новин спорту, культурного та суспільно-політичного життя країни різних періодів.
Нині двері цього кіоску забиті шматком ДСП, на якому написано: «МАРОДЕРИ! КІОСК ПОРОЖНІЙ».
Через дорогу від медичного комплексу — ще одна пам'ятка малої архітектури новітньої історії Харкова. Рештки кіоску, фото якого було однією з перших ілюстрацій розпочатої хвилі мародерства. Залишки цього сумного нагадування згоріли свого часу внаслідок ворожих обстрілів. Збереглися тільки іржаві металеві східці.
[pics_lr left="https://zn.ua/img/forall/u/495/25/8cb1bd512abd57d86fca3132dddc6163.jpg" ltitle="" right="https://zn.ua/img/forall/u/495/25/009998a7de4c47e8a93df2cbf0f6c1ce.jpg" rtitle="undefined"]
Втім, не варто приписувати всі заслуги в боротьбі з уживанням недієтичної продукції тільки затятим і явним мародерам. Доки їх із метою архаїчного перевиховання показово прив'язували скотчем до стовпів, звичайні громадяни теж робили свій посильний внесок. Згадується, як у районі вокзалу чоловік, чий зовнішній вигляд цілком міг би відповідати пасажирові «Інтерсіті» першого класу, роззирнувшись, ухопив дволітрову «Пепсі» з полиці недограбованого чомусь кіоску і продовжив свою подорож.
Узагалі-то, стараються громадяни в міру сил допомагати охороні здоров'я. Добра підмога в цій справі — зростання цін на тютюнову та алкогольну продукцію, пропорційне зниженню її якості. В радянські часи турботливі товариші крадькома запихали в сигарети волосся і всяку гидоту, щоб відучити ближнього від згубної звички. Цей метод міг би лягти в основу сучасного виробництва тютюнових виробів. Утім, судячи з деяких зразків, робота на зазначеному напрямі ведеться. До того ж контрафактна сфера сьогодні може похвалитися розмаїттям пачок із назвами й дизайном настільки ж елегантними, наскільки огидний їхній вміст. Але наші люди не здаються так просто на милість ЗСЖ.
Своєю чергою, державні органи постійно піклуються про їхнє здоров'я в цьому контексті.
Законодавство України безперестанку вживає заходів із запобігання та зменшення вживання тютюнових виробів і їхнього шкідливого впливу на здоров'я.
У липні нинішнього року набули чинності зміни до статті 13 Закону України №2899-IV, спрямованого на захист населення від тютюнового диму. Фактично, у громадських місцях заборонене будь-яке куріння, включно з електронним. А місця ці, можна сказати, — скрізь.
Центр громадського здоров'я Мінздоров'я запустив платформу, де можна поскаржитися на недотримання закону. Недавно було опубліковане звернення Київської міської ради до Верховної Ради України про необхідність внесення змін у законодавство з метою впровадження заборони на видиме розміщення тютюнових і нікотинових виробів у місцях роздрібної торгівлі.
Про ефективність таких заходів хай розповість статистика. Правда, навряд чи вона враховуватиме кількість викуреного українцями за кордоном, включно з контрабандним товаром. І, швидше за все, у звітах цих усіх шанованих установ ми не побачимо, як відгукуються про виконану ними роботу люди, котрі виживають у нинішніх умовах. Або, наприклад, наші військові, що перебувають у зоні бойових дій. Який напрям вони порадили б вибрати як найбільш підходящий?
Ти мовчиш. Куриш і мовчиш. Пісня була така. А що тут скажеш?
Це мародер може собі дозволити перестаратися у своїй мародерській справі, не замислюючись особливо над своєчасністю й пріоритетами. На те він і мародер, не обтяжений держбюджетом.
Тут, мабуть, доречний бородатий анекдот. В одному з ненаписаних сером Конан-Дойлом оповідань лікар Ватсон вирішив відучити Шерлока Голмса від куріння досить оригінальним способом. Поміщав люльку знаменитого детектива собі в те місце, про яке в товаристві джентльменів говорити не заведено. Зрештою Холмс курити все-таки кинув. А ось у лікаря, кажуть, звичка залишилася.
Більше статей Марка Баянова читайте за посиланням.