UA / RU
Підтримати ZN.ua

Гуртом проекти бити легше

В Україні першу платформу краудфандингу було створено 2011 року. Тоді на сторінці ресурсу "Велика ідея" з'явилася вкладка "Спільнокошт". За своє існування цей "перон ідей" допоміг профінансувати 27 проектів на суму понад 2 млн грн.

Автор: Світлана Овчарова

Якось Галина Шиян, авторка ідеї фінансування книжки на українській платформі краудфандингу, сказала: "Спільнокошт" - це велосипед. Якщо крутиш педалі, то їдеш уперед, якщо перестаєш це робити - зупиняєшся". Як і в кожному спорті, до фінішу доїдуть не всі, але варто їхати, бо приз - віра у власні сили й власні задуми. А як підтримка - 27 успішно реалізованих проектів, зібрані два мільйони гривень і майже десять тисяч доброчинців.

Краудфандинг (від англ. crowd - "натовп" і funding - "фінансування". - Ред.) започаткували в США. Така система колективного фінансування та мікроінвестицій має на меті розвивати малий бізнес і креативні проекти. Хоча, звісно, мікрофінансування не можна вважати повноцінним інвестуванням. Це, скоріше, щось середнє між благодійністю і дружньою позикою. Важливий момент: доброчинці не отримують жодних акцій чи часток у бізнесі.

Нині у світі діють понад 500 платформ колективного фінансування. Кожен хто хоче в такий спосіб знайти кошти на свій проект, викладає на його (проекту) сторінці відеопрезентацію свого задуму з детальним описом. Далі вмикаються додатки із заохочення фінансування, лічильники сум, які вже внесено, та кількості днів, що їх визначено для збору коштів. У середньому у світі успішному проекту вдається зібрати 7 тис. дол. за дев'ять тижнів. Непогано, погодьтесь. Якщо ж за визначений період проект не збирає потрібної суми, то гроші, які вже було внесено на рахунок проекту, повертають благодійникам. Зрештою, і вовки ситі, і віці цілі.

У близькій до України Польщі таких платформ дев'ять - від загальних (без тематичних обмежень), до вузькоспеціалізованих (наприклад, суто музичних). Першим і найбільшим майданчиком був "Поляк зможе" (//polakpotrafi.pl/). За час його діяльності на різноманітні починання вдалося зібрати понад 3 млн злотих (приблизно 12 млн грн). Найбільш успішний проект залучив майже 100 тис. злотих (близько 400 тис. грн)! І хоча "поляк не може" обслуговувати "занадто комерційні задуми", все ж більшість із них - це бізнес-проекти та стартапи.

Неочікувані прибутки

В Україні першу платформу краудфандингу було створено 2011 року. Тоді на сторінці ресурсу "Велика ідея" з'явилася вкладка "Спільнокошт". За своє існування цей "перон ідей" допоміг профінансувати 27 проектів на суму понад 2 млн грн. Найчастіше це збір коштів на конкретний, чітко визначений захід - фестиваль, концерт, акцію, видання книжки тощо. Вітчизняні технологічні та IT-проекти більше користуються послугами заокеанських платформ колективного фінансування. Так вони прагнуть зацікавити інвестора і вийти на іноземний ринок, де хотіли б працювати. Крім того, приміром, на американському Kickstarter як винагороду за вкладення коштів пропонують дешевше купити продукт, який буде вироблено в результаті. Тобто якоюсь мірою платформа стає магазином "передпродажу".

Українське ж суспільство поки що виділяє кошти здебільшого на заходи соціально значущі. Зокрема, було профінансовано рух "Зробимо Україну чистою". Як розповідає його керівник Роман Британчук, він "обрав для свого проекту команду "Великої ідеї", бо це одна з кількох найпопулярніших в Україні платформ, навколо якої зосередилися розумна аудиторія та люди з цінностями".

Нині "Спільнокошт" вже навіть сам генерує дохід. Це може стати добрим сигналом і прикладом для інших громадських організацій. "Програми і продукти хорошої громадської організації можуть працювати як сервіси. За останній рік "Спільнокошт" продемонстрував потенціал заробляти додатковий дохід, який ми реінвестуємо в удосконалення онлайн-платформи. Цей дохід йде з відсотка, що його проекти залишають на користь платформи. Вони бачать користь у консультаціях і допомозі, які ми надаємо. Платформа бере сім відсотків від зібраної проектом суми, ще три - беруть платіжні системи. Цей момент ми обговорюємо з самого початку, щоб автори правильно розраховували свій бюджет", - запевняє авторка "Великої ідеї" Ірина Соловей. Її життєвий слоган - "Мисли глобально, дій локально". І це Ірині поки що вдається на
славу.

У планах "Спільнокошту" вже до 2016 р. звести до мінімуму грантову підтримку і стати соціальним підприємством. Як на початку діяльності платформи, так і нині "Велика ідея" показує схеми вдалого існування й реалізації на власному прикладі.

Терпінням і працею

Якщо ж ви маєте намір втілити свій кейс "задарма", то мусите докласти чимало зусиль. Адже після того як автор відправляє свій задум на "Спільнокошт", робота тільки починається. Відвідувачі сайта не бачать близько 70% проектів, які надходять на адресу платформи. Це пояснюється тим, що після успішних задумів (таких, приміром, як "Громадське.ТВ") почали подавати проекти, не оцінюючи їх з погляду затребуваності й корисності, не усвідомлюючи, наскільки можливо втілити те, що окреслено на рівні ідеї.

Але, зрештою, ті, хто гіпотетично може зацікавити доброчинця своєю ідеєю, все ж починають працювати з командою "Спільнокошту". Далі процес залежить від того, наскільки швидко автори й координатори проектів можуть підготувати відео і продумати винагороди для меценатів. "Наша відповідальність - підказати, поділитися досвідом, визначити головні акценти, допомогти їх правильно презентувати, - пояснюють організатори. - Але є робота, яку повинен робити автор. Спілкування з доброчинцями - це його клопіт".

Що стосується доброчинців, то є певна градація. Винагороди, які пропонують на сайті для людей з малим гаманцем - це листи-подяки, листівки або внесення імені до списку меценатів проекту на офіційній сторінці. Для людей, котрі готові віддати на проект великі суми, за винагороду править продукція або послуги, що їх вдалося реалізувати завдяки зібраним коштам: книжки з автографами авторів, майстер-класи, картини й репродукції, запрошення на відкриття проекту тощо. Все залежить від задуму й кінцевого результату. Подарунки не прирівнюються в ціні до витрачених коштів. Автори намагаються підібрати такі заохочення, яких не можна купити за гроші, а лише отримати як відзнаку за доброчинність.

У кожного проекту є свій блог. Його створено для того, щоб автор міг інформувати аудиторію про всі зміни й досягнення проекту. Журналіст Ірина Славінська наголошує, що інформувати про кампанію надзвичайно важливо. "Мало просто створити сторінку ініціативи - про неї потрібно говорити з людьми якомога ширшого кола. Крім того, мої спостереження за тим, які проекти отримують повне фінансування на українській платформі "Спільнокошт", говорять, що на цьому сайті люди люблять підтримувати системні довготривалі проекти, а не спорадичні ініціативи", - запевняє вона.

Плата за свободу слова

Тенденцію підтримання довгострокових проектів підтверджують дві кампанії- рекордсмени "Спільнокошту": "Громадське радіо" і "Громадське.ТВ". Перший кейс досяг поставленої мети за найкоротший час. Другий - за три місяці зібрав рекордну для українського краудфандингу суму (1 млн 200 тис.). "Наша основна цінність - це довіра глядачів. - коментує вражаючий результат продюсер "Громадського.ТВ" Мар'яна Почтар. - Якщо вам довіряють - то підтримують. Фінансова підтримка - це своєрідна форма того, як можна долучитися до справи, що тобі подобається. Громадське - саме такий проект. До якого хочеться долучитися".

Проте творці "Громадського радіо" бачать рецепт успіху свого проекту не тільки в довірі, а й у тому, що "не обіцяли щось зробити, а вже робили". "Кампанія на "Спільнокошті" не була періодом затишшя в нашій роботі, - каже відповідальна за просування "Громадського радіо" на платформі Ірина Славінська. - Навпаки, ми багато працювали і працюємо - незалежно від того, чи є кошти". Як для одного, так і для іншого проекту "Спільнокошт" не став основним джерелом фінансування. Він був лише ґрунтовною частиною бюджету, стартом для подальшого розвитку. "Громадському радіо", за словами пані Славінської, зібрана сума (85 781 грн) допомогла облаштувати дві студії для регулярної роботи. Якби вони на "Спільнокошті" не зібрали достатньо грошей, то період "польових умов" тривав би довше, і вони б довше йшли до студійного звуку.

Сьогодні найголовніша сила платформ краудфандингу в тому, що люди голосують грошима. Найчастіше це і є ознакою дієздатності проекту і збільшує шанси на його подальший розвиток. Принаймні на думку суспільства.