Загальновідомо, що заохочення військовослужбовців є одним з методів виховної роботи, який має на меті зміцнення військової дисципліни та стимулювання до подальшої сумлінної служби в лавах збройних сил.
У часи, коли в країні триває війна, заохочення військових має особливе значення. Державними і відомчими нагородами відзначають подвиги, здійснені під час бойових дій. Вони є визнанням і подякою від держави за патріотизм, звитягу, мужність і щоденний ризик життям. Бойові нагороди є мотивацією для ветеранів та військових жити далі і з честю служити й працювати на благо нашої країни.
Прикро, коли героїчний вчинок залишається без гідного відзначення. Особливо прикро, коли перепоною для нагородження воїнів стає бюрократія. Подання на нагородження "зависають" у штабах, в оперативних командуваннях, оперативно-тактичних управліннях, Антитерористичному центрі. Причини - вихід військових частин із зони АТО, зміна підпорядкування або розформування частин.
Так сталося з нагородними матеріалами на військовослужбовців батальйону охорони 26-ї Артилерійської бригади (колишнього 14-го Окремого мотопіхотного батальйону "Черкаси" 72-ї Окремої механізованої бригади). Заступник командира батальйону з питань роботи з особовим складом 14-го ОМПБ у липні 2016 року підготував документи на нагородження кращих військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях поблизу населених пунктів Старогнатівка, Миколаївка, Новотроїцьке та Гранітне Волноваського району Донецької області. До нагородження відзнакою міністра оборони України "Знак пошани" було представлено 56 військовослужбовців, до нагородження відзнакою міністра оборони України "За зразкову службу" - 33 військовослужбовці, до нагородження відзнакою начальника Генштабу - головнокомандувача ЗСУ "За доблесну військову службу Батьківщині" - шість військовослужбовців. Матеріали на нагородження було надіслано для погодження командиру Оперативно-тактичного угруповання "Маріуполь". Проте офіцер, який відповідав в ОТУ за збір нагородних документів, заявив, що подати її на підпис не може, бо 14-й ОМПБ уже вийшов з зони АТО (до слова, 14-й ОМПБ перебував у зоні АТО безперервно з 04.09.2014 р. до 22.06.2016 р.). Тому згаданий вище офіцер порекомендував подати аналогічні матеріали до Оперативного командування "Північ" (м. Чернігів), у підпорядкуванні якого батальйон перебував на той час і перебуває до сьогодні.
Отже, у зв'язку з черговим перепідпорядкуванням згаданого батальйону 26 Абр знову було підготовлено матеріали на нагородження 95 осіб і передано їх до управління кадрів ОК "Північ". Командувач ОК "Північ" підписав матеріали аж у квітні 2017 року, після чого їх було передано до відділу персоналу командування Сухопутних військ ЗСУ. Але звідти їх знову повернули до ОК "Північ" - через відсутність погодження з АТЦ АТО (м. Краматорськ). А в АТЦ заявили, що нагородних матеріалів військовослужбовців, які на даний час не перебувають у зоні АТО, не погоджуватимуть.
Отака сага про мандри документів на нагородження 95 бійців 14-го ОМПБ. На сьогодні документи командувачем ОК "Північ" підписані, але так і не реалізовані. Аби розплутати цей гордіїв вузол, колишній заступник командира батальйону з питань роботи з особовим складом звертався до начальника кадрового центру і радника начальника Генштабу ЗСУ, проте поради, як вийти з кола армійського бюрократизму, так і не отримав.
Аби вплинути на ситуацію, я написала статтю, в якій виклала суть справи, і подала її до Центрального друкованого органу Міноборони України "Народна армія". Минув час, і я зв'язалася із заступником головного редактора, щоб дізнатися про долю матеріалу.
- Так, проблема існує. Ми навіть колись про це писали. Але ж, пані Юліє, ми відомче видання. А це критичний матеріал. Ви ж розумієте...
- Розумію.
Кілька секунд мовчання.
- Проблема з нагородами є. Але у випадку, який ви описуєте, виходить, що документи на нагородження були відправлені невчасно. Чому керівництво батальйону не подало нагородних листів, коли частина ще перебувала в зоні АТО?
- Можливо, там було гаряче?
- 2016 рік? Ні, не думаю.
- Але батальйон був у зоні бойових дій, і, напевно, були причини, з яких не мали можливості подати матеріали на нагородження.
- 2015-2016 роки? Це ж не
2014-й.
* * *
Серпень 2015 року. Так, це вже не кривавий 2014-й. Але війна триває. 14-й ОМПБ дислокується під Старогнатівкою. Бойовики так званої ДНР пішли в наступ на позиції батальйону і 72-ї бригади, що розташувалася поряд. Деенерівці броньованою групою ідуть на штурм. Але рота вогневої підтримки 14-го ОМПБ і танки 72-ї бригади знищують бойову техніку бойовиків (спалено вщент чотири ворожі БТРи, відео цього епізоду деенерівці виклали на YouTube). Бойові сили згаданих частин української армії перейшли в контрнаступ і захопили всі панівні висоти та території, що перебували під тимчасовим контролем так званої ДНР, у глибину до п'яти кілометрів. У боях під Старогнатівкою загинув один військовослужбовець 72-ї бригади, п'ятеро хлопців 14-го ОМПБ були поранені.
* * *
Листопад 2015-го. Терикон - панівна висота поблизу Новотроїцького, з якої бойовики систематично обстрілюють населений пункт та бойові позиції 14-го ОМПБ і 72-ї бригади. Штурмова група 14-го батальйону на чолі з начальником розвідки здійснила штурмовий вихід і захопила терикон та бойові позиції супротивника. Під час операції було знищено кількох бойовиків. Після цих подій деенерівці, намагаючись знову повернути панівну висоту під свій контроль, здійснили кілька штурмових атак. Усі виявилися невдалими. Бійці 14-го ОМПБ знищили "КамАЗ", у якому перебувала штурмова група бойовиків, і терикон під Новотроїцьким залишився під контролем України.
* * *
2016 рік. Село Гранітне Волноваського району. Нуль, тобто лінія розмежування - річка Кальміус, що тече околицею Гранітного. На лівому березі українська армія, на правому, з боку населеного пункту, - бойовики так званої ДНР. Деенерівці встановили в сільському житловому будинку АГС-17 (станковий автоматичний гранатомет) і періодично обстрілюють взводні опорні пункти 14-го ОМПБ. При цьому ворог прикриває свої диверсійно-розвідувальні групи, які балкою намагаються пройти вглиб оборони української армії. Після того як розвідка встановила розташування вогневого засобу, прицільно, вогнем з ДШК (великокаліберний кулемет Дегтярьова-Шпагіна), було знищено бойовий розрахунок та вогневий захист противника.
* * *
Таких епізодів - безліч. Так, 2015-2016 роки - це не 2014-й. Але бойові дії на Сході нашої країни тривають. 14-й ОМПБ з січня по липень 2016-го перебував на нульовій лінії оборони. Кожного дня - перестрілки й зіткнення, людські втрати з обох сторін. Кожного дня - підготовка й організація оперативно-розвідувальної роботи, щоб належно тримати оборону й убезпечити своїх людей від смерті. Саме за цей період війни найкращі хлопці
14-го батальйону мали отримати нагороди, матеріали на які "зависли" в штабних кабінетах.
До речі, я спитала в колишнього заступника командира батальйону
14-го ОМПБ з питань роботи з особовим складом про причину затримки оформлення документів у зоні АТО.
- У той час батальйон готували до виходу з зони. Ми мали збирати людей, зброю, техніку, передавати позиції. На підготовку нагородних матеріалів просто не вистачило часу. Але ж люди мають бути заохочені! Тому, щойно з'явилася можливість, нагородні листи підготували й надіслали для реалізації.
За словами бойових офіцерів, з якими я спілкувалася, така ситуація з організацією нагородження військових, які беруть безпосередню участь у бойових діях, практично в усіх бойових частинах. Тисячі військових не отримують заслужених нагород. Процедура оформлення документів на нагородження не розрахована на обставини, які складаються під час бойових дій або у процесі пересування військових підрозділів. Натомість ця процедура чудово працює щодо "військових туристів", які їдуть у зону АТО по "корочки" учасників бойових дій і до державних та професійних свят отримують чергові нагороди за свою "мужність" і "відвагу".
Отже, Центральний друкований орган Міноборони України друкувати матеріал про бюрократизм в армії відмовився. Напевно, відомчому виданню потрібно, щоб усе було глянцево, а критичний матеріал про 95 ненагороджених хлопців розформованого батальйону - неформат. Але вони таки є. І таких, як вони, в інших батальйонах - тисячі. Звісно, з одного боку, спитай кожного з них - скажуть, що воювали не за нагороди. А з іншого - бойові нагороди є мотивацією для військових. До того ж нагородження як методу виховної роботи, що має на меті зміцнення військової дисципліни, стимулює до подальшої сумлінної служби в лавах ЗСУ, ніхто не скасовував.