Про це у своїй статті для ZN.UA пише колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук.
«По-перше, сутність проблем, які існують у специфічному учительському професійному середовищі, шляхом формального прийняття педагогами норм і цінностей, що проголошуються в кодексі, не вирішиш, - пише автор. - Хоча б тому, що його автори сором’язливо замовчують найважливішу з них - обов’язки суспільства перед педагогом».
Другою причиною, через яку запропонований «Етичний кодекс…» не працюватиме, на думку І.Лікарчука, є те, що він формулює завищені вимоги до педагога.
«Створюється враження, що українське вчительство настільки аморальне та не дуже тямовите, що вимагає надмірної деталізації етичних ситуацій професійної діяльності: від зовнішнього вигляду до дуже високих матерій. Український кодекс висуває перед педагогами майже 40 (!) вимог», - підкреслює автор.
За його словами, діапазон вимог до українського педагога, задекларований у цьому документі, дуже широкий. «Безумовно, що серед них є чимало об’єктивних та актуальних. Але є й такі, що їх можна розцінювати як грубе вторгнення у приватне життя педагога», - додав експерт.
«Є ще одна причина явної безкорисності цього проекту. Йдеться про те, що багато його положень сформульовані безграмотно або тенденційно», - пише автор.
На його думку, у випадку прийняття в незмінній редакції «Етичний кодекс українського вчителя» дає освітянській владі, недобросовісним батькам і просто недоброзичливцям додаткові важелі тиску на педагога, робить його більш залежним перед ними. «А передача цих важелів буде зроблена витончено та, навіть, красиво. Бо планується ухвалити кодекс «більшістю голосів учасників Всеукраїнської наради професійних об’єднань вчителів, присутніх на нараді під час його обговорення»», - вважає автор.
Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Ігоря Лікарчука «Приписи святості для українського вчителя, або як гора народила мишу».