У п’ятницю, 19 серпня, представники юридичних закладів вищої освіти та наукових установ зберуться на з’їзд, щоб обрати щонайменше одного члена Вищої ради правосуддя за своєю квотою. Про ризики відбору експерти Фундації DEJURE Михайло Жернаков і Саміра Аббасова розповідають у статті «Судова реформа. З якими ризиками йде процес формування ВРП».
Може статися, що на з’їзді оберуть одразу двох членів Ради – 7 серпня сплив термін, упродовж якого науковці мали вирішити, чи звільняти з посади члена ВРП Віктора Грищука, якого Етична рада визнала недоброчесним. Отже, його повноваження припинено автоматично.
На момент проведення з’їзду виявиться два вакантних місця за квотою науковців. І обидва можна буде заповнити.
«Закон вимагає, щоб рекомендованих кандидатів у списку було вдвічі більше, ніж вакансій. Саме так і є, адже Етична рада рекомендувала за квотою з’їзду чотирьох науковців. Це Микола Хавронюк, Олексій Горох, Сергій Меленко та Дмитро Лук’янов. До трьох останніх є питання, до двох із них – серйозні», - наголошують автори.
По-перше, кандидат Дмитро Лук’янов був членом Конкурсної комісії, яка відбирала суддів до Конституційного суду. А його колега, колишній науковий керівник і екскандидат до КСУ Олександр Петришин очолює оргкомітет серпневого з’їзду.
У 2004-му Петришин очолював кафедру теорії права Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. Саме своїм висновком із його підписом кафедра «освячувала» право Леоніда Кучми балотуватися на третій термін.
Петришин також очолює Національну академію правових наук, якій підпорядковуються багато наукових установ, на з’їзд вирушать семеро делегатів від академії, тобто матимуть значну частку голосів.
Свого часу Лук’янов підтримав Петришина на посаду судді КС. Петришин, імовірно, поверне Лук'янову послугу й підтримає його на з’їзді науковців. Тож така «конкурсна рокіровка» є однозначним конфліктом інтересів.
Щоб створити ілюзію усунення конфлікту інтересів, Петришин відмовився бути головуючим на з’їзді, натомість ним став секретар оргкомітету Дмитро Лученко.
«Однак, за нашою інформацією, Петришин продовжує ухвалювати всі рішення, пов’язані з проведенням з’їзду, і Лученко погоджує з ним навіть найдрібніші питання», - наголошують експерти.
По-друге, Дмитро Лук'янов пов'язаний із іншими недоброчесними суддями. Наприклад, він підтримував призначення суддею КС Олександра Сибіги, якому належить велика кількість елітного майна, походження якого він не може пояснити офіційними доходами (дві квартири і будинок площею понад 700 кв. м. у Києві, сім земельних ділянок, Tesla, Porsche, Toyota Camry, годинники Breitling, Rolex та Breguet).
У 2017 році Вища кваліфікаційна комісія суддів визнала Сибігу недоброчесним, а Верховний суд згодом підтримав це рішення. Що не завадило Лук'янову підтримати його кандидатуру.
Інший кандидат, Сергій Меленко, тільки у 2020-2021 роках був представником у 93 судових справах. Але за 2020 рік задекларував лише 50 тисяч гривень доходу, що мізерно мало для такого обсягу роботи адвоката, враховуючи ціну послуг на ринку.
Донька кандидата у 2019 році отримала в подарунок квартиру в центрі Чернівців, вартість якої, згідно декларації, 100 тисяч гривень, що зовсім не відповідає ринковим цінам. Його дружина входить до ради Чернівецької регіональної організації партії «Наші» Євгена Мураєва.
Третій кандидат, Олексій Горох, теж має очевидні проблеми з декларуванням. У 2020 році кандидат задекларував тільки 28 тисяч грн доходу, хоча є практикуючим адвокатом і часто читає лекції на курсах підвищення кваліфікації. Річний дохід такого кваліфікованого і знаного адвоката не може становити 28 тисяч гривень.
Водночас Горох задекларував мотоцикл Suzuki DL650 V-Strom за ціною в 45 тисяч, хоча його ринкова вартість утричі вища. Декларація кандидата містить й інші нестиковки.
«Очевидно, проходячи перевірку Етичної ради, він зміг якось пояснити причини таких розбіжностей, оскільки отримав зелене світло. Але через закритість співбесід громадські організації не могли впевнитися в ґрунтовності цих пояснень», - наголошують автори.
Однак серед кандидатів є Микола Хавронюк, у доброчесності якого громадськість не має сумнівів. Доктор юридичних наук, викладач Києво-Могилянської академії і член правління Центру політико-правових реформ, Хавронюк є автором завдань для конкурсів на посади суддів Вищого антикорупційного суду та керівників Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Занепокоєння експертів викликає місце проведення з’їзду – Полтава, де приховати сумнівні кадрові рішення буде простіше, ніж у Києві. А також відсутність офіційного запрошення для провідних правничих шкіл країни, зокрема Києво-Могилянської академії та ЛНУ імені Івана Франка.
Це пряме порушення ч.9 ст.13 Закону про ВРП, яка стверджує, що «повідомлення про час і місце проведення з’їзду… невідкладно надсилається навчальним закладам та науковим установам, які делегують своїх представників на з’їзд».
Окремі делегати свідомо відмовилися від участі у з'їзді, щоб «не легітимувати цей фарс», наголошують автори із посиланням на наявну у них інформацію.
Вища рада правосуддя складається з 21 члена, яких призначають різні суб’єкти. Десятьох обирає з'їзд суддів України, двох призначає президент, ще по два – Верховна Рада України, з'їзд адвокатів України, всеукраїнська конференція прокурорів та з'їзд представників юридичних ВНЗ і наукових установ.
Як просувається судова реформа у ситуації війни? Які люди претендують на ключові ролі у системі? Як триває процес формування нового складу Вищої ради правосуддя – ключового для судової системи органу? Читайте в тексті Михайла Жернакова та Саміри Аббасової «Судова реформа. З якими ризиками йде процес формування ВРП».