Процес переходу частини нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок» з державної власності до рук голови політради ОПЗЖ, кума Путіна Віктора Медведчука не був «несподіванкою» для влади і курувався на найвищому рівні, свідчить друга частина «плівок Медведчука», оприлюднена Bihus.info.
Друга частина записів прослуховування Медведчука дає відповіді на запитання про його причетність до нафтопродуктопроводу, і чи лише він був причетний до заробітку на цій «трубі».
Під час телефонних розмов людина із голосом, схожим на голос Віктора Медведчука, згадує, що передачу українського нафтопродуктопроводу швейцарській фірмі з його орбіти, зокрема в судах, тримав на особистому контролі «наш головний» і «керівник тут, в Києві».
«За спостереженням журналістів, вираз «наш головний» Медведчук на плівках вживає, коли говорить про тодішнього президента України Петра Порошенка, зокрема, згадуючи його перебування у закордонних і регіональних поїздках, які підтверджуються відповідними датами розмов»,- наголошується у матеріалі.
25 лютого 2015 року Медведчук обговорював долю нафтопродуктопроводу з головою російської «Транснєфті» Ніколаєм Токарєвим. На той час українські суди вже майже передали трубу від російської компанії на користь Фонду держмайна України, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили відповідні рішення.
У цей день нинішній депутат вперше згадує, що розмовляв про трубу з «нашим головним», в нього «є пропозиція» і він особисто «контролює» це питання.
А вже наступного дня Медведчук повідомляє, що знов зустрічався з «нашим головним» і той «повідомив конкретику». За інформацією журналістів, у цей час він перебував у Києві – 25 лютого повернувся із закордонної поїздки.
Надалі Медведчук у розмові з тим же очільником «Транснєфті» описує план: нафтопродуктопровід має повернутись під контроль росіян, а вони продадуть його іншій компанії, «представником» якої виступить бізнес-партнер Медведчука, «нардепа зі своєї бригади» Тарас Козак (чинний народний депутат від ОПЗЖ, на той час – представник «Опозиційного блоку»).
Судячи з матеріалів плівок, план і «підставний Козак» погоджені «тут, з керівником». Дзвінок, під час якого обговорювався план Медведчука, здійснювався з Києва.
17 березня 2015 року Вищий господарський суд, всупереч плану, вирішує, що «труба» відтепер остаточно українська. Наступного дня Медведчук обіцяє голові російської «Транснєфті», що за дві-три години буде «в нього» (дзвінок відбувається з Києва) і спитає, що це таке і що вони робитимуть далі.
Вже за три години Медведчук з Києва знов набирає «Транснєфть». Каже, що план не змінюється, навіть попри рішення суду.
«Далі всі події розгортаються так, як озвучував Медведчук «Транснєфті». Рішення трьох інстанцій про націоналізацію труби «зносять». При цьому Медведчук весь час посилається на когось тут, в Києві, з ким він домовився і хто «має бути зацікавлений»», - йдеться у повідомленні.
21 квітня 2015 року суддя Рівненського господарського суду Ярослава Гудзенко за одне засідання по-суті повернула трубу росіянам, скасувавши вже фактично завершену націоналізацію стратегічного нафтопродуктопроводу. Щойно трубопровід повернувся росіянам, почався процес переоформлення його на людей з оточення Віктора Медведчука.
У серпні того ж року з’явився «покупець» – маловідома компанія International Trading Partners, зареєстрована у швейцарському Сен-Галлені, власником якої зазначений пов'язаний з братом Віктора Медведчука Анатолій Шефер. За даними Bihus.Info, Медведчук і Козак відвідували це місто в січні 2015 року.
У грудні 2015 року продаж труби погодив український Антимонопольний комітет, а навесні 2016-го угоду про перехід труби «швейцарцям» було завершено.
«У цей період в розмовах Медведчука лунали тези, які можуть пояснити мотивацію того, кого в розмовах називають «наш головний». Трубу планували обміняти на якийсь завод, який Росія націоналізувала. Редакція має обґрунтоване припущення, що йдеться про націоналізований окупаційною владою Криму Севастопольський морський завод, який раніше належав структурам Петра Порошенка», - зазначають журналісти.
Сам Медведчук у коментарі Bihus.Info відхрестився від «співпраці», що допомогла йому організувати рішення рівненського суду в інтересах «Транснєфті». «Никогда не было такого, чтоб я кому-то гарантировал, тем более в отношении судебных решений. Не занимался судами, в т.ч. и в решении того вопроса, о котором вы спрашивали», - заявив він.
П’ятий президент України і чинний лідер «Євросолідарності» Петро Порошенко звів усі комерційні питання до перемог в обміні утримуваними особами.
«Перше, я хочу наголосити, що ваша шановна журналістська програма, на жаль, взяла участь або в маніпуляціях, або в брехні. Я (не обговорював) жодних інших тем, крім залучення і повернення заручників… І я пишаюся тим, що ми повернули більше трьох тисяч заручників. Вся решта позицій – це є суцільна брехня», - зазначив він у розмові із журналістами.
Водночас головний редактор «Наших грошей» Юрій Ніколов розповів колегам, що ще у 2016 році інші журналісти отримували від джерел свідчення про можливий інтерес Порошенка в питаннях «приватизації» нафтопродуктопроводу.
«Ринком почали ширитися чутки, ще того часу, про те, що цей дизельний трубопровід має подвійне призначення. З одного боку – це фінансування оточення Медведчука. Друга мета, яку різні учасники ринку приписували тоді Порошенку, що це таке «дякую» з боку оточення Володимира Путіна українському президенту за те, що він втратив завод у Севастополі. Це «дякую», на думку злих язиків, виглядало в тому, що оточення Порошенка отримало частку в маржі поставок дизелю з Росії по трубопроводу», - каже Ніколов.
Саме ця труба, якою керували поплічники Медведчука, є головною магістраллю для поставок дизельного палива «Роснєфті».
Крім того, на плівках зафіксовано, що Віктор Медведчук найімовірніше контролював діяльність дизельного трейдера і власника автозаправок «Глуско» – «Протон Енерджі Груп». На одному із записів заступник голови уряду РФ Дмитро Козак надиктовує Медведчуку зміст розписки, якою Медведчук має визнати контроль над компанією і особисто гарантувати, що «Протон» продаватиме паливо лише погодженим із «доблестной службой» РФ контрагентам.
У лютому 2021 року Банкова розгорнула операцію «Труба» щодо повернення у державну власність нафтопродуктопроводу Медведчука, який перейшов під його контроль після ухвалення у 2017 році судом рішення, яке базувалося на завідомо неправдивому висновку експерта. Редакція ZN.UA дослідила контекст тих подій у матеріалі «Банкова розпочала операцію «Труба»: ZN.UA дізналося важливі подробиці»
Показовим є той факт, що в момент, коли близьким до Медведчука структурам передавалася ця частина труби, в Криму зі списку націоналізованих був виведений, а потім проданий судноремонтний завод, який належить Порошенку. Докладніше про розслідування детективами Антикорупційного бюро справи про передачу структурам Медведчука ділянки нафтопроводу «Дружба» читайте в інтерв'ю Інни Ведернікової з директором НАБУ Артемом Ситником.