Систему місцевих виборів, закладену у прийнятому Верховною Радою 18 червня в першому читанні законопроекті 2831-3, застосовували, наприклад, на виборах депутатів Законодавчих зборів Санкт-Петербурга в 2007-2011 рр.
Про це в статті для DT.UA пише координатор громадянської мережі "Опора" Ольга Айвазовська.
Якщо звернутися до аналітики російських дослідників, то на Міжнародній конференції "Зміна виборчих систем на федеральних та регіональних виборах" цю систему було оцінено так (мовою оригіналу): "В целом, по мнению экспертов, новая модель выборов еще больше ограничивает возможности участия в политике граждан и их объединений, создает дополнительные препятствия на пути роста политической активности граждан, во многом лишая их стимулов к политическому участию. Модель, выбранная законодателями Санкт-Петербурга, отражает и выражает господствующие настроения и интересы правящей элиты, стремящейся максимально укрепить свое господство и сделать процесс выборов в представительные органы власти максимально управляемым и предсказуемым".
Автор наводить наступну аналогію, яка характеризує пропонований новий виборчий закон: "переможець визначатиметься на одних Олімпійських іграх, але в різних видах спорту. Нам доведеться порівняти особистий результат сухопутного кросу спринтера та результати запливу плавця на довгу дистанцію. Абсурдно звучить для спорту, але чомусь природно позиціюється для виборів".
У сільських та селищних радах, до яких і далі обиратимуть депутатів за одномандатною мажоритарною системою відносної більшості (один тур), жодних змін не відбудеться. Натомість вибори до обласного, районного та міського рівня рад істотно видозміняться. Вибори міських голів за мажоритарною системою абсолютної більшості (два тури) - єдиний пункт попередніх політичних домовленостей, який поки що вдалося виконати для великих міст, незважаючи на корпоративні інтереси окремих партій та їх гравців.
Як пише Айвазовська, виборів до всіх рад, крім сільських та селищних, буде доволі екзотичною, на перший погляд. В єдиному багатомандатному міському, районному чи обласному окрузі лише партії зможуть висунути й зареєструвати список кандидатів. Цей перелік прізвищ звучатиме в публічному просторі, але голосування за нього напряму виборця не відбуватиметься. Місто, область, або район поділятимуться на таку кількість територіальних округів, скільки мандатів розігруватиметься на виборах. Наприклад, якщо рада великого міста налічуватиме 100 депутатів, то, теоретично, в такій громаді буде сформовано 100 мінус 3 округи (всього 97). Фракція ВО "Батьківщина" змогла переконати коаліцію в необхідності запровадження жорсткої, або захищеної, частини списку партії, яка не змінюватиметься, незалежно від особистого результату кандидата. Таким чином, малі партії матимуть результати виборів у фактично закритих списках. Кількість таких гарантованих місць залежить від величини громади. Тож у єдиному багатомандатному окрузі (місто, район, область), де кількість виборців не дотягує до 50 000, гарантоване місце матиме лише один кандидат; в окрузі з кількістю виборців до 100 000 - 2 місця; понад 100 000 - 3. Тож російський аналог практично повністю відтворено й засвоєно. Тому територіальні округи утворюватимуться за кількістю мандатів, що розігруються, мінус гарантовані місця.
За кожним із територіальних округів може бути зареєстровано однією партією від 0 до 1 кандидата, який вестиме кампанію як традиційний мажоритарник. Він агітуватиме виборців персонально за себе, у різний спосіб працюватиме над збільшенням явки, а громадяни на руки отримають традиційний для мажоритарки бюлетень: назва партії-ім'я-квадратик для голосування. Якщо політична сила не висунула в територіальному окрузі нікого, то виборець голосує лише за партію.
Втім, на етапі встановлення результатів уся показова простота й локальність кампанії з майже мажоритарної перетворюється на чисту пропорційну. Якщо партія "А" набирає 20% голосів виборців зі 100 мандатів, що розігрувалися, тоді ця політична сила мала б отримати кожен 5 мандат у новообраній Раді. Але може так статися, що в межах 97 територіальних округів перемогли не 17 (20 мінус 3 гарантовані місця), а 25 кандидатів від партії, і саме вони вибороли найбільшу підтримку виборців. Партія "А" в багатомандатному окрузі заробила в цілому на 20 місць.
Тому територіальна виборча комісії, якщо наводити для прикладу дуже спрощений алгоритм дій, візьме всі результати виборів для партії "А", виставить особистий результат кандидатів від цієї партії у рейтинг від 3-го місця (від захищених), і тоді перші 20 осіб здобудуть мандати на кінцевому етапі. Тобто буде збережено пропорцію щодо відсотка отриманої електоральної підтримки та кількості мандатів, які забере собі партія. Також ЦВК заздалегідь встановить вирівнювальний коефіцієнт, який враховуватиметься при рейтингуванні. Оскільки нарізка територіальних округів у межах єдиного багатомандатного може бути досить різною в частині кількості виборців, що живуть в окрузі, то результати голосування в абсолютних цифрах для 30 000 із 60 000 територіальних округів без коректив не можуть встановлюватись. Інакше завжди перемагатиме кандидат, котрий балотувався у більшому окрузі.
"Але найважливіше те, що, всупереч принципу рівних умов для кандидата, результати виборів визначатимуться шляхом порівняння результатів у різних округах, у яких голосували різні виборці за різних кандидатів, в умовах абсолютно різної, з погляду конкурентності й насиченості, політичної боротьби. Саме це і є порівнянням результатів забігу та запливу спортсменів на одних Олімпійських іграх", - зазначає Айвазовська.
Ще одне важливий, на думку експерта, наслідок запровадження системи в такому вигляді - перепредставництво та недопредставництво окремих територій. Відповідно, на виборах до районних та обласних рад у деяких округах буде обрано по кілька депутатів, а в деяких - може, й нікого.
"Ця норма є порушенням Конституції і принципу спільного представництва інтересів територіальних громад. Приблизне моделювання результатів виборів на прикладі Харківської обласної ради засвідчило, що лише в 45% територіальних округів переможе той, хто набере найбільшу індивідуальну підтримку, жодного мандата не буде виграно у 18,8% територіальних округів, 2 і більше депутатів отримають громади й округи у 16,3% випадків, а 1 депутатом буде представлено 65% округів", - припускає автор статті.
У ситуації, коли мандат отримає не лідер перегонів у територіальному окрузі, а кандидат від партії "Б", який посів 2-3-4 місце, довіру до результатів виборів буде підірвано. За необхідності збурити суспільство виявиться нескладно, чим свідомо займатимуться незадоволені групи політичного та фінансового впливу, застерігає Айвазовська.
"Якби політики чесно запропонували суспільству пропорційну систему з відкритими списками, зона комфорту була б на певний період часу втрачена для всіх. Втім, ціна за дискомфорт досить прийнятна, а саме - часткове подолання політичної корупції під час виборів, збільшення впливу громадянина на партії та результати волевиявлення через запровадження персональної преференції, а також початок партійної розбудови через конкуренцію всередині політичних партій. Як свідчить світова практика, відчутний результат запровадження більш чесних і конкурентних систем можна оцінити через один цикл виборів. Втім, щоб політики перейшли від популізму і гібридів до державницьких рішень та моделей поведінки, їм потрібно стати елітою. Не в саркастичному значенні з вуст другого президента незалежної України, а в класичному розумінні. Елітою ж є діячі, котрі мають вплив і вміють поступитися власними інтересами задля суспільних. Критичної маси таких політиків поки що не набирається", - підсумовує автор статті.
Детальніше про нову систему місцевих виборів читайте в статті Ольги Айвазовської Обирати по-справжньому у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".