На тлі все частішого фігурування інформації про відступ ЗСУ з Сєвєродонецька, воєнний історик та публіцист Роман Пономаренко пояснив тактичну сторону цього кроку та його доцільність. В інтерв’ю для “Громадського радіо” він зазначив, що в умовах прориву окупантів на півдні, більш раціонально зосередитися на утримуванні укріплень в Лисичанську, він, на відміну від вищезгаданого міста, розташований на висотах.
Противник наразі прострілює важливу з точки зору постачань для війська трасу Сіверськ-Лисичанськ. Та утримувати місто в умовах постійної загрози оточення — проблемне завдання, констатує історик. Однак на цьому напрямку не все втрачено, адже є ще укріплений район Бахмут-Солодар. Його загарбники теж активно штурмують, але наблизитись не можуть.
“Там достатньо укріплені позиції і вони більш зручні для оборони в плані того, що там більше забезпечені тили. Я думаю, ми там зможемо на тривалий час затримати російський наступ”, – зазначає Пономаренко.
Одною з ключових проблем називає не стільки кількість окупантів (наразі за українцями є чисельна перевага 700 тисяч бійців ЗСУ проти 350 тисяч часто силоміць мобілізованих окупантів), скільки відсутність наступального озброєння в достатній мірі.
“Зараз вже треба думати не категоріями «тримати населений пункт до останнього будь-якою ціною». А, перш за все, берегти життя солдатів будь-якою ціною. Особливо солдатів бойових підрозділів, які мають досвід. Бо потім ці ж солдати будуть відбивати нашу територію, коли українські війська підуть в наступ”, – переконаний публіцист.
Окопна позиційна війна за зразком Першої світової невигідна, а РФ має перевагу в оснащенні ракетами
Сценарій щодо того, що окупанти зупиняться на захопленні Луганщини, після чого фронт переросте в окопну позиційну війну на кшталт тої, що була в період Першої світової, Пономаренко називає невигідним для України.
“Це затягує війну і росіяни мають змогу нищити нашу інфраструктуру ракетами, а ми не маємо змоги відповісти їм тим самим”.
Попри те, що в ракетному оснащенні РФ має перевагу, у лютому-березні їхні генерали кидали солдатів просто на гармантне м’ясо, “тупо на убой”. Однак сподіватися на те, що у РФ закінчаться сили, аналітик не став би: відштовхуючись від міркувань про досвід попередніх загарбницьких воєн, “росіяни повільно втягуються, а потім починають розгойдуватися. І кидають сил все більше, і більше”.
Та наразі можна стверджувати, що на початковому етапі війни Кремль фактично “недостатніми силами атакував достатньо велику країну”.
Днями Зеленський прокоментував ракетні обстріли з боку РФ: «Збиралися захопити нас на п'ятий день, а змушені на п'ятий місяць влаштовувати таку показуху».