Війна в Україні наближається до 2023 року і Європа ніколи не була така об'єднана проти Росії Владіміра Путіна, але ніколи так не залежала від США. Як йдеться у статті Wall Street Journal, протягом багатьох років європейські союзники США щосили намагалися досягти спільної думки про Путіна, а Франція та Німеччина наполягали на співпраці з авторитарним лідером. Натомість географічно близькі до Росії країни вважали, що тільки рішучий опір може зупинити його від реалізації його експансіоністських планів Сході Європи.
Після повномасштабного вторгнення Росії до України у лютому ці розбіжності відступили перед здоровим глуздом європейських демократій, згідно з яким Україна має бути озброєна, щоб дати відсіч спробам Росії насильно змінити межі континенту. Але, попри широкий консенсус від Португалії до Польщі, всі європейські союзники опиняються під впливом Вашингтона, реагуючи на курс, заданий адміністрацією Байдена.
Очікується, що найближчими днями Джо Байден підпише законопроєкт про витрати, який включає майже $45 млрд допомоги Україні, що ще раз підкреслює домінуючу роль США у підтримці Києва для стримування путінської агресії.
Хоча лідери Європейського союзу нещодавно пообіцяли виділити ще мільярди євро, щоб утримати Київ на плаву, їм залишається читати сигнали з Вашингтона щодо центральних стратегічних питань на найближчі місяці. Скільки вогневої сили Україна має отримати у своєму прагненні відвоювати окуповані території? Яка кількість західної зброї може призвести до неконтрольованої ескалації війни? Про які компроміси має думати Україна, якщо вона не може повністю витіснити російські війська зі своєї землі?
«Всі військові дії були складним оркестром, але ним керували з Вашингтона, – сказала Роза Бальфур, директорка аналітичного центру Carnegie Europe у Брюсселі. – Конфлікт підтвердив, що європейська безпека перебуває у рамках НАТО. Альтернативи немає».
У Європі опозиція проукраїнській політиці залишається приглушеною. Ставка Путіна на те, що, обмежуючи постачання енергоносіїв до блоку, він може послабити відданість європейських країн справі допомоги Україні та введення санкцій проти Росії, не виправдалася. Його напад на Україну, включаючи спробу захопити Київ, численні повідомлення про воєнні злочини та регулярні ракетні обстріли українських міст, підштовхнули майже всі європейські країни до введення санкцій.
Колишня симпатія ультраправих європейських сил до Путіна значною мірою зникла, заявив колишній посол США у Білорусі Деніел Спекхард. Цього б не сталося, якби Путін продовжував бойові дії навколо східного українського Донбасу, куди Росія почала таємне вторгнення у 2014 році.
«Путін у цьому сам собі найлютіший ворог», – сказав Спекхард.
Війна Росії з Україною – це останнє потрясіння, яке сталося в Європі протягом останніх 15 років: від глобальної фінансової кризи до проблем масової міграції, Брекзиту та пандемії Covid-19. Країни ЄС часто були сильно розколоті під час попередніх криз, що змушувало багатьох спостерігачів сумніватися у стабільності блоку, особливо у розпал боргових потрясінь у зоні євро у 2010–2012 роках.
Війна в Україні показала, що європейські військові ресурси перебувають на низькому рівні через три десятиліття скорочень після закінчення холодної війни.
Обмежені запаси зброї та боєприпасів у європейських країнах зробили Україну сильно залежною від США у плані військової допомоги – факт, який знайшов відображення в тому, що Володимир Зеленський вибрав Вашингтон для своєї першої закордонної поїздки після лютневого вторгнення.
Мільярди євро у вигляді обіцяної фінансової допомоги ЄС для України затримувалися протягом більшої частини цього року через суперечки між Німеччиною та виконавчою владою ЄС про те, як платити за неї. Через це Київ залежав від підтримки США і в фінансовому план.
Зеленський, який сподівається повністю відновити міжнародно визнані кордони України, має насамперед перейматися довговічністю підтримки США. Багато офіційних осіб США, як і їхні французькі та німецькі колеги, як і раніше, скептично ставляться до того, що Україна може повністю вигнати російську армію.
Генерал армії Марк Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів, закликав Київ розглянути питання про переговори, розлютивши українських чиновників, які вважають, що вони можуть відвоювати набагато більше територій. А лідер меншості в Палаті представників Кевін Маккарті сигналізував про зростання скептицизму республіканців щодо військових витрат в Україні.
Водночас сам президент Байден заявив, що Путін не виявляє щирого інтересу до мирних переговорів, заспокоюючи офіційних осіб як в Україні, так і в прикордонних з Росією країнах, які поділяють цю оцінку. Президент дав згоду на відправку в Україну дедалі сучаснішої зброї, зокрема системи протиракетної оборони Patriot.
Союзники зі Східної та Північної Європи стурбовані тим, що обережність адміністрації Байдена щодо рішучого озброєння Києва для перемоги поряд з обмеженими запасами озброєнь у Європі може приректи Україну і континент на тривалу і криваву боротьбу.
За словами міністра закордонних справ Чехії Яна Ліпавські, метою західних союзників має бути «повне відновлення територіальної цілісності та суверенітету України», а також переслідування російських воєнних злочинів та стримування здатності Москви загрожувати своїм сусідам.
«Будь-який інший результат небезпечний як для України, так і для ЄС», – сказав він.
«Ми повинні перестати грати в цю "гру наполовину" і збільшити допомогу Україні, щоб вона могла виграти війну, – сказав Артіс Пабрікс, який до грудня був міністром оборони Латвії. – Обмежена допомога просто посилює біль».