В Україні одним із очевидних кандидатів для підготовки бази послідовної реакції на виклики світової політики є коригування написаного на коліні закону «Про санкції». Богдан Бернацький та Дмитро Коваль у своїй статті для ZN.UA «Як Україні отримати міжнародну суб’єктність за допомогою санкцій» пояснили, які недоліки має вищеназваний закон.
Зокрема, закон «Про санкції» не висуває жодних вимог до обґрунтованості чи інформативності рішень, якими запроваджуються санкції. Крім того, як зазначили автори, в документі не визначені органи, які могли б здійснювати моніторинг дотримання санкцій, а також не врегульовано порядок такого моніторингу. Як приклад для порівняння автори приводять Велику Британію, де функціонал цілої низки урядових органів та департаментів включає відстежування виконання санкцій.
Також в українському законі відсутня бодай згадка про обхід санкцій як явище та можливості адміністративної реакції на подібні процеси. Тоді як у британському законодавстві прописані розлогі норми щодо обходу, а інструкції від управління фінансових санкцій при Міністерстві фінансів ще детальніше орієнтують у тому, що може вважатися обходом.
Також автори звернули увагу на те, що український закон не передбачає можливості приєднуватися до санкцій партнерів України чи інших міжнародних організацій, крім ООН тощо. Усе це робить українські санкції кволими і нелогічними для міжнародної авдиторії.
«Практика застосування закону також строката. Останнім часом санкції стали замінником якісної правоохоронної, інформаційної та міжнародної політики держави, оскільки ними намагаються вирішити питання внутрішнього порядку денного», – вказали автори.
Закон «Про санкції» Верховна Рада ухвалила ще в серпні 2014 року. Тоді за документ в цілому проголосували майже 244 народні депутати. Документ передбачає кілька видів санкцій. Серед іншого це блокування та замороження активів, заборону на діяльність в Україні, мовлення і роботу в інтернет-просторі, приватизацію, користування ліцензіями, а також транзит через її територію. Передбачено також спеціальні економічні заходи у вигляді ліцензування, заборони на фінансові операції, а також «звичайні санкції: заборона на в'їзд і переміщення».
Підставою для введення санкцій закон визначає «дії іноземної держави, іноземної юридичної або фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, її економічній самостійності та/або порушують права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави, призводять до окупації території, експропріації або обмеження права власності, заподіяння майнової шкоди, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод».