З початком будівництва Росією моста через Керченську протоку не було жодної реакції з боку України.
Як пише в статті на DT.UA Валентина Самар, у даній історії відмовка, що Крим зухвало анексувала РФ, і ми разом з усім міжнародним співтовариством нічого з агресором зробити не можемо (поки що, нібито), не проходить.
"Бо й після анексії Криму води Керченської протоки (як і Азовського моря) є внутрішніми водами України і Російської Федерації. Цей правовий статус протоки закріплено все ще чинним Договором між Україною і РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, підписаним, до слова, під "тузлинським" тиском Росії 24 грудня 2003 року (ратифікований законом України від 20 квітня 2004 р. №1682-ІV)", - пише автор.
Крим, виходячи з нинішнього законодавства РФ, "увійшов" до складу Росії, але не Керченська протока! Вона як і раніше - спільний для використання водний простір, де односторонні дії неможливі, а всі питання використання акваторії протоки мають вирішуватися за згодою сторін.
І незважаючи на запевнення президента Петра Порошенка, що боротися на кримському фронті Україна сьогодні може тільки дипломатичними та юридичними методами, у відповідь на початок будівництва мосту з боку України не було навіть кволої заяви МЗС. Не кажучи вже про введення економічних санкцій і підготовку позову до суду у відповідь на зухвале порушення міжнародного права.
Як відомо, морські судна, що проходять через Керченську протоку, сплачували канальний збір Керченському морському торговельному порту. "Це обов'язковий платіж (збір), що стягується з торговельних судів за користування транзитними й підхідними до портів каналами; різновид портового збору. Сплачується при кожному проходженні каналу в один кінець, - нагадує Андрій Клименко, голова наглядової ради фонду "Майдан іноземних справ". - Це багато сотень суден на рік і мільйони доларів. Нині канальний збір фактично сплачують судна багатьох країн не в бюджет України, а в бюджет держави-окупанта. Зокрема, це стосується морських суден, що прямують в українські порти на Азовському морі -Бердянськ і Маріуполь - або з них. З поля зору держави геть-чисто зникло також використання рейдових причалів (стоянок) - районів акваторії Керченської протоки, на яких ведеться рейдова перевалка нафтопродуктів і сипучих вантажів. Плата за це також надходить у Керченський морський торговельний порт".
Нагадаємо, що на цей порт поширюються санкції Європейського Союзу у зв'язку з його незаконною експропріацією окупантами. Таким чином, вважає експерт, увесь цей комплекс проблем - Керченський міст, статус Керченської протоки й Азовського моря - мають стати предметом серйозної дипломатичної і правової роботи МЗС і Міністерства юстиції України.
"Кінцева мета цієї роботи абсолютно зрозуміла - унеможливити нахабне використання Росією (як державою-агресором і окупантом) територіальних вод України й отримати компенсацію різних видів збитку: як фінансового, так і екологічного", - каже А.Клименко.
Докладніше читайте в статті Валентини Самар Невидимий коридор у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".