Президент України Володимир Зеленський хоче покінчити з війною на Cході, але не може домовитися про те, як це зробити. І навряд чи домовиться, адже більшість українців погоджуються на "заморожений конфлікт". Про це пише видання The Washington Post.
Після першого обміну полоненими, деякі побачили шанс на кроки до миру. Але після шокуючих розповідей про арешти українців на окупованих територіях, будь-який компроміс з Росією українці бачать як капітуляцію.
Дилетант в політиці та колишній комедійний актор Володимир Зеленський зустрічався в Парижі з російським президентом Володимиром Путіним, і воюючі сторони відвели війська у кількох гарячих точках на лінії зіткнення, однак перестрілки та бойові дії з втратами тривають.
Мирна угода залежить від того, як Україна буде повертати у свій склад дві сепаратистські республіки. Ніяка угода не буде підписана, якщо ці регіони не отримають якийсь особливий статус та самоврядування, що вигідно Москві.
Між тим, Зеленський без особливого успіху намагається налагодити дуже важливі для України відносини зі Сполученими Штатами. Він просить військову допомогу в адміністрації Трампа, але намагається триматися якомога далі від тих політичних наслідків, до яких призвела імпічмент Трампа в палаті представників і його виправдання в Сенаті.
Ситуація ускладнюється ще тим, що багато хто вважає сепаратистські регіони розсадником зради, а дехто побоюється, що якщо вони повернуться до складу України та її політичних інститутів, це викличе параліч української політики та зупинить її просування до демократії європейського типу.
Минулого року Зеленський вже поставив свій підпис під формулою Штайнмайєра, яку називають дорожньою картою щодо досягнення миру, але це викликало протести та засудження на Україні.
Через війну багато сімей розділені вже протягом декількох років, а десятки сіл в мертвій зоні вздовж лінії фронту стоять майже повністю порожні. Люди, які виїжджають за межі сепаратистських районів, а потім намагаються повернутися, ризикують зазнати арешту за підозрою в шпигунстві, про що говорять українські активісти-правозахисники.
Багато жителів Донбасу, які втекли від війни, повернулися в сепаратистські регіони, тому що в Києві їх вважають зрадниками, і вони не можуть знайти ні житло, ні роботу.
Йде боротьба за національну самосвідомість трьох мільйонів жителів сепаратистських регіонів. Росія видала цим жителям 200 тисяч російських паспортів, отримавши підставу для подальшого втручання з метою їх захисту", як заявляють критики. Україна тим часом відкрила нову телевізійну станцію, щоб вести мовлення російською мовою на сепаратистські регіони з метою формування української самосвідомості.
"Людей заарештовують [сепаратисти] з політичних причин, скажімо, за підтримку України або за ведення блогів, - каже Євген Каплін з неурядової організації, яка допомагає цивільному населенню, що постраждало від конфлікту. - Їх арештовують за шпигунство, і їм загрожує до 15 років ув'язнення або розстріл".
Олександра Матвійчук працює в українському Центрі громадянських свобод, який допомагає ув'язненим, жертвам тортур і їх сім'ям в сепаратистських регіонах. За її словами, як тільки укладених звільняють, відразу заарештовують нових людей. Часто піддаються арештам водії автобусів, які приїжджають з України. Олександра задокументувала тисячі випадків тортур, зазіхань сексуального характеру і зловживань. За її словами, людей все частіше заарештовують, щоб вимагати гроші у їх сімей. "Вони намагаються зламати людей і знищити їх особу", - заявляє вона.
Незалежний політолог Олеся Яхно розповіла, що видача російських паспортів жителям сепаратистських регіонів і спроби сформувати у них російську самосвідомість рівноцінні повільній анексії. За її словами Зеленському треба визначитися, що таке світ і що таке червоні лінії. Але у держави немає єдиного стратегічного підходу.
"Україна не погодиться на російські умови. Заморожений конфлікт став одним з можливих варіантів, і багато в Україні такий варіант підтримують", - сказала Яхно. За її словами, люди побоюються, що якщо проросійські регіони повернуться до складу України, це дасть їм можливість протидіяти української прозахідної зовнішньої політики.
"Парламент не зможе затвердити особливий статус Донбасу, - сказала вона. - Суспільство просто піде маршем на парламент. Війна все ще триває, і таке рішення буде сприйнято як капітуляція".
Говорячи про президента Зеленского, Олеся Яхно запевняє, що у нього дуже хороші наміри "Він хоче миру. Але у нього немає хороших радників. Йому потрібні швидкі результати. Але швидкі результати неможливі. Щоб досягти миру, потрібен час", - сказала вона.
Аналітик Богдан Бондаренко, який працює в українському Центрі політико-правових реформ, сказав, що в країні немає згоди щодо того, яким статусом повинні володіти сепаратистські регіони, і як їх реінтегрувати.
"Зеленський дійсно хоче розв'язувати цю проблему. Уявіть, що він укладає угоду з Путіним. Українське суспільство його не прийме і не визнає. Наше суспільство не погодиться. Суспільство сильно розколоте", - заявив він.
Однак, за його словами, Росії все менше хочеться підтримувати Донбас, і вона не проти повернути його.
"Їм не потрібен цей Донбас. Він їм дорого обходиться. У цей момент Донбас для Путіна більшою мірою негативний, ніж позитивний. Для Росії кращий варіант - це коли Донбас буде в складі України, але з особливим статусом. Це буде знаряддя дестабілізації".
Але індустріальний Донбас важливий для України з економічної точки зору, сказав Олексій Якубін, що працює радником у парламентському комітеті з Донбасу та окупованих територій. Опитування громадської думки показують, що українці хочуть його повернути, проте для цього потрібні компроміси.
За словами аналітика, це можливість відкрити нову сторінку у відносинах з Росією, яка є для України величезним ринком. Росія хоче покінчити з цією історією з Донбасом і вона бачить таку можливість, дивлячись на Зеленського, тому що він готовий вести переговори.
Про те, як Зеленський намагається привести Україну до "світу" на умовах капітуляції, підписавши домовленості про створення Контактної групи з ОРДЛО, читайте в статті Михайла Гончара, Володимира Горбача, Віталія Мартинюка і Сергія Савченка "Технологія.ру для влади.Зе".