Голова правління "Трансперенсі Інтернешнл Україна" (TI Ukraine) Андрій Вишневський наголошує, що сьогодні склався унікальний історичний момент, коли президент України має моральне право та об’єктивні підстави звернутися по інтелектуальну допомогу до таких людей як Грегорі Менк’ю, Пол Круґман, Джозеф Стіґліц, Амартія Сен, Арендт Лейпхарт, Роджер Брубейкер, Ларрі Даймонд, Марта Нуссбаум, Пітер Сінґер, Джозеф Раз, Джеремі Валдрон, Майкл Вальцер, Майкл Сендел, Джонатан Волфф, Йен Ґел, Рем Колгас, Жанетт Садик-Хан, Енріке Пеньялоза, Саскія Сассен, Едвард Ґлезер та багатьох інших видатних мислителів світового масштабу. Про це йдеться у матеріалі Вишневського "Повоєнне відновлення України: величні часи вимагають величних дій" для ZN.UA.
"Мушу зізнатися: не так давно добра половина з цих двох десятків імен була мені невідома, як наразі може бути невідома багатьом українцям. Але завдяки часу, проведеному за вивченням робіт більшості названих вчених на академічній програмі в Оксфорді, маю тепер нагоду усвідомлено запропонувати їх експертизу для України, - пише автор. - Так само, як звик принагідно ділитися з близькими людьми контактами першокласного хірурга чи бездоганного муляра. А усвідомлено, бо тринадцятирічний досвід державного управління в Україні, що передував навчанню, дав мені можливість зрозуміти, як саме передові знання світу можуть бути застосовані до вирішення українських проблем".
На думку Вишневського, багато хто з названих і неназваних тут інтелектуальних гігантів, імовірно, радо відгукнулися б на заклик українського президента. Вони можуть бути зацікавлені застосувати свої підходи і бачення у країні, що не просто реформується чи відбудовує втрачене, а вибудовує своє відвойоване майбутнє майже з чистого листа і з чистим серцем.
Тоді президент зміг би створити свого роду комітет стратегічного мислення для України. (Умовно назвемо його так для цілей цієї статті.) Щось на кшталт Комітету глобального мислення при Колумбійському університеті у Нью-Йорку, який у різний час очолювали ті самі вже згадані Джозеф Стіґліц і Саскія Сассен. З тією лише відмінністю, що тоді як колумбійський комітет можна асоціювати з рупором (вужчий вхід і ширший вихід), то український буде більше подібний до лійки, а отже, може бути ще ефективнішим у наповненні чаші нашого суспільства новими сенсами і рішеннями, згенерованими у ширшому колі світового інтелектуального авангарду.
Все, що треба було б для роботи такого комітету, — це група місцевих висококваліфікованих аналітиків даних з відповідним доступом до необхідної інформації та організація якісної комунікації учасників комітету між собою та з бенефіціарами їхньої роботи. Все це могли б успішно забезпечити, приміром, українські аналітичні центри. Виявом пристойності та поваги також могла би бути можливість запропонувати учасникам комітету розумного розміру компенсацію за їх витрачений час. Переконаний: правильним з морально-етичного погляду було б профінансувати цей гонорарний фонд за рахунок українських публічних коштів.
Експерт пояснює, що роль президента України у формуванні подібного мозкового центру мала б обмежитися запрошенням долучитися, проміжними мотивувальними виявами вдячності та завершальною подякою, можливо, навіть із відзначенням наприкінці державними нагородами тих, хто найбільше прислужився Україні. Ролі для офісу президента тут у принципі немає, окрім допомоги очільникові держави в комунікації з потенційними учасниками комітету.
Головними бенефіціарами роботи комітету стратегічного мислення для України мають бути насамперед уряд України як вищий орган у системі органів виконавчої влади, Верховна Рада як законодавчий орган, а також органи місцевого самоврядування, адже одним із основних суб’єктів післявоєнного відновлення будуть територіальні громади, а одним з основних об’єктів такого відновлення — населені пункти та їх соціальна інфраструктура.
Більше матеріалів Андрія Вишневського за посиланням.